{"data":[{"id":81,"slug":"interview-with-kateryna-lysovenko","status":"published","header":"\"The Only Thing That Makes Us Equal Is Vulnerability\": A Conversation with Kateryna Lysovenko","content":{"time":1775128990167,"blocks":[{"id":"GhxR3lv3ia","type":"paragraph","data":{"text":"Interview conducted by Lesia Liubchenko, Content Lead of UFDA. "},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"VeCQ3u0VVY","type":"paragraph","data":{"text":"This interview is also available in Ukrainian. Click here to read it."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"a0tPBD_kE-","type":"delimiter","data":{}},{"id":"QHjZd2UDDV","type":"paragraph","data":{"text":"In Kateryna Lysovenko's painting, the body becomes a site where personal experience meets grand history. Her works bring together a feminist perspective, religious imagery, and a political reflection on violence, war, and human nature. In this conversation, the artist speaks about the differences between art education in Ukraine and Austria, working within an international context, the transformation of her artistic language after 2022, and why it is important for her today to \"paint vulnerability\"."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"LrKv5TvugH","type":"paragraph","data":{"text":"Lesia: You studied both in Ukrainian art institutions and at the Academy of Fine Arts in Vienna. In your opinion, what is the fundamental difference between approaches to art education in Ukraine and in Austria?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"NymmjsDj_I","type":"paragraph","data":{"text":"Kateryna: I should clarify that I only studied at the Academy in Vienna for a year and a half before leaving. I realized that I had already gained what interested me, and given my work and raising children, I don't currently see an opportunity to continue my studies. As for differences in approach, I can only compare the Ukrainian institutions where I studied: the Grekov Odesa Art School and the National Academy of Fine Arts and Architecture in Kyiv. I also spent a year at the Faculty of Art and Graphics at the South Ukrainian National University in Odesa."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"ApqcZEX8Is","type":"paragraph","data":{"text":"The problem is that our state academies remain, to a large extent, unreformed since Soviet times. The main goal of both the college and the academy is to teach the technique of painting or sculpture in a specific manner. There is what is called a school. At the Kyiv Academy, no one will say outright that we study socialist realism — they say we have \"our own school\". But in essence, it is still socialist realism. You enter and are expected to learn the methods of this school, to become a good student of it. And when you try to experiment, teachers of the old guard will tell you: \"Once you've finished your studies, then you can experiment. For now, your task is to master the craft. You'll have time to find yourself later\"."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"dbta1tgxCJ","type":"paragraph","data":{"text":"At the same time, there were exceptions among the faculty — Nazar Bilyk, Andrii Tsoi, Andrii Bludov. These are artists who experiment themselves, and they showed us alternative ways of working, encouraging us to search for our own path. But such people are rather rare cases. Some of them, like Taras Kovach, do not even work at the academy as teachers. It is difficult for them to remain within the system. So exceptions exist, and they help sustain it, but the structure itself has not changed."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"gcvYyPXF46","type":"paragraph","data":{"text":"In reformed educational systems — such as in Poland or Austria — the situation is different. Art schools and colleges provide fantastic technical training in painting and sculpture, offering a strong material base. The role of the academy (both classical and contemporary), however, is to give a young artist space to search for themselves."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"dwdkf2npth","type":"image","data":{"caption":"Kateryna Lysovenko. Photo by Yevgen Nikiforov, Head of UFDA Studio","withBorder":false,"withBackground":false,"stretched":false,"file":{"width":9901,"height":7426,"size":"25765129","name":"DSF7403.jpg","title":"Ds F7403.jpg","extension":"jpg","fileId":"725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2","fileURL":"/files/725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2","url":"/assets/725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2","id":"725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2","filename_disk":"725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2.jpg","filesize":"25765129","asset_transformations":[{"preset_key":"default-500w-jpeg","transformation_name":"725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2__d0aa7bbea0674bd74b7f806ff67f8e54e7614f01.jpeg"},{"preset_key":"default-500w-webp","transformation_name":"725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2__15dd6b669b692a5dce6913d814270e15eea9547d.webp"},{"preset_key":"default-1000w-jpeg","transformation_name":"725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2__c58162563a40f0636bb0cd6ac38fadf18ea139b4.jpeg"},{"preset_key":"default-1000w-webp","transformation_name":"725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2__f9d65b0544622d126777b4510cb9e8158a9355cc.webp"},{"preset_key":"default-1500w-jpeg","transformation_name":"725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2__d2f9b7e16ffeb50c2d2af682b8cce4c2f41a2f70.jpeg"},{"preset_key":"default-1500w-webp","transformation_name":"725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2__4d5bfda4f157a3f5e48d044dd34e77fad528c78f.webp"},{"preset_key":"default-1900w-webp","transformation_name":"725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2__10e57f0961b23283c39dff9e0224cd6b1b628772.webp"}]}}},{"id":"g9TQejwUig","type":"paragraph","data":{"text":"A contemporary academy should function as a laboratory. It should provide both material resources and an environment where, over five years, you can research, make mistakes, and develop your own artistic language. People graduate ready to work with galleries and contemporary institutions, because during this time they are essentially studying contemporary art."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"s1u_WeWJH9","type":"paragraph","data":{"text":"Here, by contrast, a person spends five years struggling against the system, suffering, and trying to become a worthy representative of the so-called school. Interestingly, when Ukrainian students enter Western academies, they sometimes lack precisely this kind of \"discipline\". There, a professor will never tell you exactly how to do something. It is your task to understand how you want to work. After a rigid system, this can create a sense of disorientation, as if you were a child again. But that is precisely the task of an artist — to find yourself, to construct something out of this emptiness, or to find collaborations, people you can work with."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"S0vFe8PGtU","type":"paragraph","data":{"text":"The Austrian Academy also gives you the opportunity, if needed, to acquire a specific skill — say, sculpture or life drawing — by taking the appropriate courses. Or you can choose something else entirely. It truly is a laboratory. Of course, there are formal requirements — you need to earn a certain number of credits per semester to move on. But how you get there is entirely up to you."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"jR_FFUdFca","type":"paragraph","data":{"text":"Lesia: When it comes to professional opportunities, what exactly can Vienna and the Austrian context more broadly offer you as an artist — in terms of paid work, exhibition opportunities, or further development of your skills?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"niC7w9WL4N","type":"paragraph","data":{"text":"Kateryna: The career situation of a young artist is more or less the same everywhere. Art does not start bringing in money right away. It's not like you decide to become an artist and opportunities and money suddenly start falling from the sky. Both in Austria and in Ukraine, there is a long period — five to seven years — before your practice begins to yield any financial results."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"6AOQ5s9bNn","type":"paragraph","data":{"text":"Globally, the statistics are similar: only about 3% of art school graduates make a living exclusively from their art. Everyone else combines their artistic practice with side jobs — often in the creative industries, design, or teaching. So the overall model of how an artist sustains themselves is quite universal."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"fdfMJNQiOd","type":"paragraph","data":{"text":"In Austria, it's not easy either. If you're in your early twenties, newly enrolled in an academy and still developing your practice, you will almost certainly need a part-time job. Sometimes the academy itself can offer some work, but there are many applicants, so most students look for jobs on their own."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"BH0zGhpykp","type":"paragraph","data":{"text":"If you arrive with an already established practice, another problem arises: in a new place and a new context, no one knows you. You essentially have to start from scratch — build connections, attend openings, introduce yourself, and develop a new network. You have to go through this process all over again. It's a difficult experience, and it's not just mine — many people who relocate feel the same way."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"MEdkStnVld","type":"paragraph","data":{"text":"At the same time, Austria has a system of grants and scholarships. You can apply for residencies, funding, and support from various institutions. But again, there are many applicants and limited spots. And here, just like in Ukraine, those who are already known tend to be selected. If you're still a no-name, your chances are slim. In a way, it's a kind of lottery."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"3vPpcWWIBY","type":"paragraph","data":{"text":"What truly distinguishes Austria is its cultural policy. There are more galleries, and the art market is more developed. Young artists immediately think of themselves within an international context and try to develop their careers across several countries at once. For example, when a major exhibition takes place in Austria, Poland, Germany, and so on, curators from neighboring countries may be specifically invited to attend (and this is often done not by the institution hosting the exhibition, but by the Ministry of Culture). Their travel and accommodation are covered so they can discover new names. It makes such a difference for artists trying to grow under these conditions."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"w8ceUaw1sJ","type":"paragraph","data":{"text":"In Ukraine, for a long time, the situation was different: you could create very strong projects, but they were mostly known only within your immediate circle — colleagues and friends. And that did not help you get invited to international platforms. Now, during the war, this has changed to some extent — there is more attention, more collaborations between Ukrainian and Western curators. But we still lack a clear strategy and the resources to work in this direction, to bring curators from abroad to Ukraine. This is something that, to a limited extent, is being done by PinchukArtCentre."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"yMNozRgRXZ","type":"paragraph","data":{"text":"Lesia: I'd like to return later to the topic of European art institutions, but for now I'd like to move directly to your practice and to the works that were digitized by UFDA. I personally find your works where you sacralize experiences of mental disorders (and not only those), such as \"Saint Panic Attack\" or \"Most Holy Postpartum Depression\", very resonant. Could you tell me how the idea for this series emerged?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"CXLBohDdoM","type":"paragraph","data":{"text":"Kateryna: I'm in psychotherapy now, and I was in therapy back then as well. It was important for me to reflect on the connection between mental disorders and feminist issues. I would like to return to this topic in the future and develop it further in a new way."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"858BjTh8SK","type":"paragraph","data":{"text":"For me, it is a very personal subject. Since childhood, I had certain psychological traits that made people see me as strange, and this led to bullying. Later, I learned that what I was experiencing actually had names — dissociation, panic attacks, hypochondria. And the very fact that these things could be named, that I could read descriptions of them, helped me a lot. When you understand what is happening to you, you realize that something can be done about it. And that it doesn't make you or others bad."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"czA3iDROj-","type":"paragraph","data":{"text":"It seemed to me that in Ukraine many women experience various mental difficulties due to challenging life circumstances. My art is, to a large extent, built on trauma. I felt that this was my position — that I am someone who speaks from within trauma."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"1EMhEvURaN","type":"paragraph","data":{"text":"And now everyone has gradually started talking about it. With the beginning of the full-scale war, I saw how the theme of trauma became shared — how everyone began to experience psychological difficulties, how everyone became traumatized. And almost all art became art that speaks from a position of trauma, because many people gained this experience. It even gave me a kind of identity crisis (I'm joking), because now I'm no longer \"the sickest child in the room\". This condition has become collective — everyone has some kind of difficulty now, unfortunately."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"OUgq0P_3yU","type":"paragraph","data":{"text":"I thought that articulating my own experience might help me connect with others and understand each other better. And to some extent, it does. But at the same time, mental disorders are very isolating. They make communication difficult, they create a sense of separation. Not everyone is ready to name or acknowledge their condition, to work with it. And not everyone is able to overcome that barrier and speak with others. Unfortunately, when you develop mental health issues, you can become isolated for a long time."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"AaQiwYzata","type":"paragraph","data":{"text":"I don't have a clear answer right now as to what to do about it. It seems to me that the ability to try to move beyond one's own experience, to understand others, to put yourself in their place — that is, in a way, a sign of health. But now this topic needs to be rethought. Before, it was directly connected to my own life and my own struggles. Now, we are all in a situation of extreme survival and constant stress."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"RxbrXxTDtr","type":"image","data":{"caption":"Kateryna Lysovenko. Photo by Yevgen Nikiforov, Head of UFDA Studio","withBorder":false,"withBackground":false,"stretched":false,"file":{"width":8736,"height":11648,"size":"38079104","name":"DSF7393.jpg","title":"Ds F7393.jpg","extension":"jpg","fileId":"e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7","fileURL":"/files/e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7","url":"/assets/e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7","id":"e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7","filename_disk":"e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7.jpg","filesize":"38079104","asset_transformations":[{"preset_key":"default-500w-jpeg","transformation_name":"e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7__d0aa7bbea0674bd74b7f806ff67f8e54e7614f01.jpeg"},{"preset_key":"default-500w-webp","transformation_name":"e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7__15dd6b669b692a5dce6913d814270e15eea9547d.webp"},{"preset_key":"default-1000w-jpeg","transformation_name":"e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7__c58162563a40f0636bb0cd6ac38fadf18ea139b4.jpeg"},{"preset_key":"default-1000w-webp","transformation_name":"e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7__f9d65b0544622d126777b4510cb9e8158a9355cc.webp"},{"preset_key":"default-1500w-jpeg","transformation_name":"e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7__d2f9b7e16ffeb50c2d2af682b8cce4c2f41a2f70.jpeg"},{"preset_key":"default-1500w-webp","transformation_name":"e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7__4d5bfda4f157a3f5e48d044dd34e77fad528c78f.webp"},{"preset_key":"default-1900w-webp","transformation_name":"e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7__10e57f0961b23283c39dff9e0224cd6b1b628772.webp"}]}}},{"id":"QqKm32iAwg","type":"paragraph","data":{"text":"Lesia: In many of your works that feature mythological or religious motifs (\"The Saintly Woman Shares Eyes with a Hero\"), as well as pastoral (\"Katia and Yan in the Briukhovytskyi Forest\") and utopian (\"Resting on the Monument of Friendship of People\") themes, the nude body occupies an important place. What does corporeality mean in your artistic language? Or what did it mean at the time these works were created?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"qLylaaag9b","type":"paragraph","data":{"text":"Kateryna: For me, painting is, first and foremost, a product of the human body. And in my practice, turning to the body is absolutely essential. The body is what experiences trauma, what lives and expresses its own subjectivity or, conversely, undergoes objectification. In that sense, the body is always political, and corporeality is political as well. And I wanted to work with that."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"o8z8Oq55KL","type":"paragraph","data":{"text":"As Gilles Deleuze said, to paint flesh is, in a way, the very task of painting as such. Throughout history, this has been a classical concern for artists: to convey one's own sensation of flesh and to explore what it is connected to."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"cADrkd3DJz","type":"paragraph","data":{"text":"At the beginning of my practice, I worked more with the general idea of what the body is, what place it occupies within different ideologies, how the body of a victim, a hero, or a perpetrator is constructed. Over time, I became more focused on structural questions: how to convey different states of the body, its various positions within society, or how we look at the body more broadly and what it signifies."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"QuKq7N8cTG","type":"paragraph","data":{"text":"To be honest, I don't really know what corporeality means in a generalized sense. For me, it encompasses everything; everything humans create is corporeal. Because we create it in relation to our bodies and through our bodies."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"htJmnDydDL","type":"paragraph","data":{"text":"Lesia: In 2021, several of your large-scale works were presented at an exhibition at Voloshyn Gallery. In one review, they were described as an example of \"tender monumentalism\" — that is, a combination of altarpiece structure, sacrality, mythological elements, and at the same time the humanity of the figures, without excessive pathos. Do you feel this description is still close to your practice today, especially in a reality that has become more brutal?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"b-e4ZxjeLO","type":"paragraph","data":{"text":"Kateryna: It seems to me that this war has created a kind of void in all of us when it comes to believing in people. How do you love people now? Whom do you love, and whom do you not? How is it possible to love some and not others? Because this \"tender monumentalism\" was rooted in my belief that society could be strong, non-narcissistic, and gentle. The project was called \"My Dream World Propaganda\". I wanted to imagine a world without the figure of the victim — because there is nothing wrong with being, for example, a sheep or anyone else. Whoever you are should not be a reason for your destruction."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"FkuR6XZCWf","type":"paragraph","data":{"text":"But now the war undermines these dreams. When you see the atrocities committed by Russians — from direct attacks, killings, and rape to missile strikes on civilian cities or even the deliberate attempt to freeze Kyiv — it creates total disillusionment and emotional swings. And yet, within this darkness, I also see the incredible strength of good people who fight and sacrifice themselves to protect others and make someone's dreams possible. Kindness becomes incredibly powerful in such times, but at the same time, brutality also reveals itself to the fullest."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"BMLGbTdZe8","type":"paragraph","data":{"text":"My experience as a refugee and migrant in Austria also forces me to rethink humanity. For example, I see how people of different skin colors or from other cultural backgrounds live here, and at the same time there is quite strong Islamophobia. This country has already gone through fascism, has destroyed many lives, and knows how dangerous it is, yet the same kind of atmosphere as in the 1930s can still be felt. So, to be honest, I can no longer paint a world where everyone is kind and gentle. I have to rethink my views, because now it is difficult to say what a human being is and what is inherent to them."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"dZFW4m0NMZ","type":"paragraph","data":{"text":"I see that in any society there is always a group of people who agree with the majority because they want to feel right, to say what is expected, and there will always be a group that resists. Even in democratic societies, there are people who long for authoritarianism. Take Ukraine, for example — it has never been an imperial state. We have to acknowledge that it was authoritarian during the Soviet period, and that authoritarianism in Ukraine was also built by Ukrainians. But Ukraine did not have imperial ambitions. So it is possible to be a non-imperial nation."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"36E0Hh5bNT","type":"image","data":{"caption":"Kateryna Lysovenko. Photo by Yevgen Nikiforov, Head of UFDA Studio","withBorder":false,"withBackground":false,"stretched":false,"file":{"width":10071,"height":7552,"size":"30512900","name":"DSF7424.jpg","title":"Ds F7424.jpg","extension":"jpg","fileId":"ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a","fileURL":"/files/ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a","url":"/assets/ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a","id":"ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a","filename_disk":"ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a.jpg","filesize":"30512900","asset_transformations":[{"preset_key":"default-500w-jpeg","transformation_name":"ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a__d0aa7bbea0674bd74b7f806ff67f8e54e7614f01.jpeg"},{"preset_key":"default-1000w-webp","transformation_name":"ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a__f9d65b0544622d126777b4510cb9e8158a9355cc.webp"},{"preset_key":"default-1500w-jpeg","transformation_name":"ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a__d2f9b7e16ffeb50c2d2af682b8cce4c2f41a2f70.jpeg"},{"preset_key":"default-500w-webp","transformation_name":"ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a__15dd6b669b692a5dce6913d814270e15eea9547d.webp"},{"preset_key":"default-1000w-jpeg","transformation_name":"ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a__c58162563a40f0636bb0cd6ac38fadf18ea139b4.jpeg"},{"preset_key":"default-1500w-webp","transformation_name":"ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a__4d5bfda4f157a3f5e48d044dd34e77fad528c78f.webp"},{"preset_key":"default-1900w-webp","transformation_name":"ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a__10e57f0961b23283c39dff9e0224cd6b1b628772.webp"}]}}},{"id":"XFHwFRwL6X","type":"paragraph","data":{"text":"My position now is that I paint vulnerability. It is important for me to find what makes us equal. Before, it was love and tenderness toward everyone: everyone deserves to be loved, to be happy. Now, it seems to me that what equalizes us are our insides — our guts and bones. Imperial and non-imperial nations share the same internal anatomy. Missiles kill everyone in the same way. The ideologies of imperial nations conceal mortality and vulnerability, promising only strength and the ability to kill others. But it is never the case that someone who goes to wage an aggressive war only kills and never dies themselves."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"wr4KWnmuMo","type":"paragraph","data":{"text":"Travels through Austrian villages and cemeteries were a revelation for me. For us, they were Nazi occupiers, and we know how many Ukrainians and Jews were killed. But at the same time, I saw that the occupiers themselves also died — sometimes in large numbers, like flies. For example, in one Austrian village, out of 100 people, 50 were sent to war and died within five years. It seems to me that the ideology of imperial nations blinds people: it makes them think that only others will die, while in reality everyone dies — this is simply concealed. These losses are not discussed, even though they were someone's fathers and sons."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"NNvB32fy6Q","type":"paragraph","data":{"text":"So now I think that the only thing that makes us equal is vulnerability. That is what I work with now, because I no longer know what else I can work with. Everyone's blood is red, and everyone feels this confusion: \"What should we do?\" This is not a naïve idea of equality, as if everyone were the same. Of course, people have different levels of power and resources. For example, Russia has more weapons, more people. But those who start wars always end up with wars at home. This mechanism keeps moving, and I don't believe it can be controlled. For me, vulnerability is also a kind of promise — that all of us are equally vulnerable."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"5VzVid3_pO","type":"paragraph","data":{"text":"Lesia: In your opinion, what makes your paintings strong statements? Is it color, technique, composition, or something else?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"nfK66oZzpQ","type":"paragraph","data":{"text":"Kateryna: That's a very difficult question — what makes a work strong. It's hard not to slip into some kind of neurotic answer here. I simply set tasks for myself. It seems to me that it's important to formulate them clearly, not to overload a single work with too many objectives."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"N7CYMnUo_t","type":"paragraph","data":{"text":"Lesia: By the way, you mentioned blood. And it seemed to me that over the past few years your relationship with color has changed. In works from a few years ago, there's a lot of blue or white, and overall they feel quite light. But now, on your Instagram, I see intense red works — bright, very striking."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"h0dwP9OVDG","type":"paragraph","data":{"text":"Kateryna: It just happened that way. The technique presented in the works on your site emerged back in 2018–2019, and it was a conscious approach. By 2021, I had started to feel constrained by it, but I didn't change it. I was afraid and didn't know where to move next. When the war began, that approach turned out to be very effective, because it had been developed to speak about the dead and about violence — and so I stayed with it for another year."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"uTmrcv5wpt","type":"paragraph","data":{"text":"And then it started to feel limiting again. At the academy, I studied oil painting, and I really love oil for its materiality and possibilities. Later, I wanted to pursue painting, but not in the way it was taught at the academy. I first worked with acrylic on paper, then returned to canvas, and eventually to oil."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"GVxekAox4l","type":"paragraph","data":{"text":"It was a kind of post-academic quarantine, during which I limited my palette to four colors: red and yellow ochre, ultramarine, black, and white. Now I've returned all the colors to myself. For some reason, I feel drawn to painting in red. It's not always the case, and not all the works are red, but my new black is red. Perhaps because this color can convey pain, joy, pleasure, and life all at once. It suits this perfectly."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"b3cMD1Xw44","type":"paragraph","data":{"text":"Lesia: I'd like to return to the question of Ukrainian and European contexts. Do you feel that abroad there is often an expectation that Ukrainian artists will produce a certain visual language of war? And, on the other hand, does it seem to you that in Ukraine, artists who exhibit abroad are burdened not only with representing national art, but also with a kind of mission — as if what they show must be exceptional, extraordinary, capable of convincing everyone?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"ZMF50aOaQn","type":"paragraph","data":{"text":"Kateryna: I was often told — even by my contemporary art teachers — that something is expected of us abroad. But I see that, in reality, there isn't always a clear or specific expectation. Personally, I am not currently living in a war zone. And yet, it seems to me that we are still perceived abroad as carriers of an extreme, almost beyond-the-limit experience. In that sense, it's similar to how artists from other countries marked by war or crisis are perceived — we are neither the first nor the last. Our art is viewed through this filter, regardless of what exactly we do, even if we already live abroad and have the experience of displacement."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"W8KVxoUOgm","type":"paragraph","data":{"text":"In discussions about those who have left, you sometimes hear the argument that if you move abroad, you automatically become, say, an Austrian artist. But that's not really the case. Here, you are still perceived as a Ukrainian artist, as someone who carries a particular history and set of contexts. People often already have a formed image of this war, or certain biases, and they will look at your work through their own lens — through their own thoughts and understanding of what is happening."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"6M2lWQbNko","type":"paragraph","data":{"text":"In my view, both in Ukraine and elsewhere, many people no longer believe they can truly communicate this experience to others. During the first year of the full-scale invasion, we tried to explain, to make things understood, but it changed very little: the war continues, and nothing seems to stop Russia. So there is a sense in Ukraine that this experience cannot really be shared, that it is, to some extent, hermetically sealed. Of course, there are exceptions, but overall this is the attitude I observe."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"gOLwkxwnA3","type":"paragraph","data":{"text":"Right now, I am reading many diaries from the time of World War II. One writer, a former concentration camp prisoner, wrote that trying to imagine this experience from the outside is like a blind person trying to describe colors. Some things can be imagined, but others cannot. There are things that simply cannot be understood without living through them."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"0Dw9aAk8TU","type":"paragraph","data":{"text":"So it seems to me that this is not a moment when we should expect that such an experience can be fully explained or conveyed. In Ukraine, people often look at those who are abroad through the lens of their own experience. And people abroad look at those living in Ukraine through theirs. Whether this kind of mutual determinacy can be broken through at all — I honestly don't know."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"6aVhoONDD4","type":"paragraph","data":{"text":"Lesia: Do you feel a difference between collaborating with Ukrainian institutions and Western ones? If so, what does it consist of?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"5hI6INYOSW","type":"paragraph","data":{"text":"Kateryna: First of all, there is a difference in working communication. In the West, people rely much more on email — almost everything is discussed via e-mail. At first, this felt unusual to me, because in Ukraine correspondence tends to be much less frequent."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"B7EBi2YN24","type":"paragraph","data":{"text":"As for curatorial control, to be honest, there is no clear-cut difference — it all depends on the individuals involved. I've had curators in the West who exercised quite a strong degree of control over the process, and others who fully trusted what I was doing. The same applies in Ukraine: there are curators who intervene more, and those who give the artist complete freedom. Many Ukrainian curators also work abroad, so these approaches often overlap."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"nNuR9qJo9Q","type":"paragraph","data":{"text":"Perhaps a more tangible difference lies in financial resources. In the West, artist fees are more often part of the structure, whereas in Ukraine they tend to be either significantly lower or absent altogether."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"xhcgeS7hpd","type":"paragraph","data":{"text":"Another important aspect is exhibition catalogues. In the West, they are regularly published after exhibitions, while in Ukraine this happens much less often — again, due to limited funding. As a result, many strong projects remain largely in memory and are sometimes documented much later, in the form of retrospective publications."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"IaO6qUvdf6","type":"image","data":{"caption":"Kateryna Lysovenko. Photo by Yevgen Nikiforov, Head of UFDA Studio","withBorder":false,"withBackground":false,"stretched":false,"file":{"width":11648,"height":8736,"size":"42919044","name":"DSF7414.jpg","title":"Ds F7414.jpg","extension":"jpg","fileId":"47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2","fileURL":"/files/47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2","url":"/assets/47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2","id":"47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2","filename_disk":"47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2.jpg","filesize":"42919044","asset_transformations":[{"preset_key":"default-500w-jpeg","transformation_name":"47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2__d0aa7bbea0674bd74b7f806ff67f8e54e7614f01.jpeg"},{"preset_key":"default-500w-webp","transformation_name":"47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2__15dd6b669b692a5dce6913d814270e15eea9547d.webp"},{"preset_key":"default-1000w-jpeg","transformation_name":"47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2__c58162563a40f0636bb0cd6ac38fadf18ea139b4.jpeg"},{"preset_key":"default-1000w-webp","transformation_name":"47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2__f9d65b0544622d126777b4510cb9e8158a9355cc.webp"},{"preset_key":"default-1500w-jpeg","transformation_name":"47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2__d2f9b7e16ffeb50c2d2af682b8cce4c2f41a2f70.jpeg"},{"preset_key":"default-1500w-webp","transformation_name":"47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2__4d5bfda4f157a3f5e48d044dd34e77fad528c78f.webp"},{"preset_key":"default-1900w-webp","transformation_name":"47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2__10e57f0961b23283c39dff9e0224cd6b1b628772.webp"}]}}},{"id":"tfkrdGa1DN","type":"paragraph","data":{"text":"Lesia: Sometimes press releases for exhibitions don't include photographs or any images, only a textual description. In that case, it can be quite difficult to imagine what was actually shown — especially if you don't have the opportunity to visit the exhibition in person."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"cNQwAmZjdD","type":"paragraph","data":{"text":"Kateryna: It seems to me that exhibitions abroad receive more media coverage, perhaps also because the budgets are larger. Magazines are published, and there are more articles about exhibitions and artists. In Ukraine, this exists as well, but it seems that more is written about art abroad. At the same time, the situation here is gradually changing: there are authors who write about art on a regular basis — for example, Katya Yakovlenko and Oleksii Minko."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"DZlIAKzqGg","type":"paragraph","data":{"text":"Lesia: If it's not a secret, which private or institutional collections currently hold your works? Are any of them accessible to the public?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"IGF0QU-ifM","type":"paragraph","data":{"text":"Kateryna: My works are in various private collections, some of which are open to visitors. They are also part of public collections: at the Museum of Modern Art in Warsaw, the Ludwig Museum in Budapest, Neue Galerie Graz, the Stedelijk Museum Amsterdam, the Odesa Art Museum, and also the Museum of Art in Łódź, which holds two of my works."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"XCaNE07LFC","type":"paragraph","data":{"text":"Lesia: Last year, we spoke with Oleksandr Kryzhanovskyi, and he mentioned that, in his view, Austrian collectors tend to buy mainly domestic artists, only rarely turning to foreign ones. Have you noticed such a tendency?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"IuIWuoRcZZ","type":"paragraph","data":{"text":"Kateryna: Only two Austrians have bought my works. One of them owns works by other Ukrainian artists as well, while the other is connected to art fairs. In fact, Austrians don't buy only Austrian artists — they also collect international ones — but, in my view, they do so for two main reasons."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"Cp6FYcw-LB","type":"paragraph","data":{"text":"First, it's a matter of taste. There is a distinct aesthetic in Austria that leans toward abstract art. There is also a local school and tradition dating back to the 1970s–80s, and collectors are shaped by this background. So they tend to buy works that align with it. Second, it's about recognition. Austrians often purchase something already well established — works by artists with a recognized status."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"9b0J5CDTlH","type":"paragraph","data":{"text":"So Austrian collectors tend to buy either what fits their taste or what already has an established position. This is less about the artist's nationality and more about an investment-oriented approach to collecting."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"oEaB2URQDr","type":"paragraph","data":{"text":"In the West, very few people buy a work simply because they like it. Purchases are usually driven by specific reasons. Every serious collector has a curator for their collection, which is developed as a coherent project with a concept and a clear structure. So acquisitions are not random or spontaneous, but planned and structured."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"nznPesKwPh","type":"paragraph","data":{"text":"Lesia: By the way, how have you defined your own \"red lines\" when it comes to working with institutions or curators? What are you not willing to agree to in a collaboration?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"DirvuktgUX","type":"paragraph","data":{"text":"Kateryna: If these people are connected to the Epstein files, to dirty money, or to Russian money. I had a conflict with the curator Katya Inozemtseva, even though the funding was German and it was a German museum. She was one of the invited curators. Before that situation, I didn't sit around researching people online. Now I do look into where someone has worked, what they've said, what kind of statements they've made."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"TJ80u6BAmq","type":"paragraph","data":{"text":"In Katya's case, it seemed to me that we were on the same wavelength, that she understood me. But it turned out otherwise… To realize a project that wouldn't provoke anger among Ukrainians, she would have needed to involve Ukrainian curators and publicly apologize for statements she made back in 2017."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"oj1OP0Hmbu","type":"paragraph","data":{"text":"In short, there are many \"red lines\". I think it's easier to say that I want to work with ethical curators."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"74ZWN2qSJv","type":"paragraph","data":{"text":"Lesia: So, people who won't expose you to reputational risk?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"U56gDQi21C","type":"paragraph","data":{"text":"Kateryna: I was actually thinking about this… In fact, not exactly. Of course, it's a complex issue, because reputational risk is tied to values we share or to social values in general. It seems to me that reputational risk is a very broad framework, because it manifests differently in different societies. So it's important to rely on your own ethical framework, rather than only on external reference points."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"GfeL-BAhWE","type":"paragraph","data":{"text":"It's interesting that almost any action can carry reputational risks: speaking about Ukraine or about something else — any of this can provoke a negative reaction from people who don't want to engage with topics like war, militarism, or others. Even when you do something important for many people, it's impossible to please everyone. People are different, and so are their values."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"0vJBSZj71C","type":"paragraph","data":{"text":"Lesia: And what about subjects or modes of expression that you would consciously never turn to — some kind of internal boundaries within your practice?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"jBUSt0m1VM","type":"paragraph","data":{"text":"Kateryna: There are things I simply don't feel and can't imagine. I've thought about this. I haven't experienced what it's like to sit in a freezing apartment, so I wouldn't make a work about it. I haven't experienced the moment when someone is trying to kill me, for example. I did experience violence and a threat to my life during the first week of the full-scale invasion. At the same time, because I have experienced violence in my life, I can imagine what a person might feel when they are being killed face to face, without the mediation of missiles — and I can convey that in my work."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"_24EdlCdFe","type":"paragraph","data":{"text":"In short, my boundaries are the limits of what I can understand and imagine… Sometimes you can work intuitively — something ephemeral pulls you in a certain direction, you don't fully understand what it is, but you begin to work. But when it comes to experiences where I don't feel grounded, I won't engage with them."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"wEukS7RLHR","type":"paragraph","data":{"text":"Lesia: Thank you for your openness. I'm very sorry that you went through violence."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"V---XjMkkU","type":"paragraph","data":{"text":"Kateryna: It's okay."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"u9sQatsoBA","type":"image","data":{"caption":"Kateryna Lysovenko. Photo by Yevgen Nikiforov, Head of UFDA Studio","withBorder":false,"withBackground":false,"stretched":false,"file":{"width":8180,"height":10906,"size":"35615977","name":"DSF7482.jpg","title":"Ds F7482.jpg","extension":"jpg","fileId":"df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52","fileURL":"/files/df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52","url":"/assets/df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52","id":"df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52","filename_disk":"df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52.jpg","filesize":"35615977","asset_transformations":[{"preset_key":"default-500w-jpeg","transformation_name":"df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52__d0aa7bbea0674bd74b7f806ff67f8e54e7614f01.jpeg"},{"preset_key":"default-500w-webp","transformation_name":"df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52__15dd6b669b692a5dce6913d814270e15eea9547d.webp"},{"preset_key":"default-1000w-jpeg","transformation_name":"df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52__c58162563a40f0636bb0cd6ac38fadf18ea139b4.jpeg"},{"preset_key":"default-1000w-webp","transformation_name":"df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52__f9d65b0544622d126777b4510cb9e8158a9355cc.webp"},{"preset_key":"default-1500w-jpeg","transformation_name":"df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52__d2f9b7e16ffeb50c2d2af682b8cce4c2f41a2f70.jpeg"},{"preset_key":"default-1500w-webp","transformation_name":"df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52__4d5bfda4f157a3f5e48d044dd34e77fad528c78f.webp"},{"preset_key":"default-1900w-webp","transformation_name":"df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52__10e57f0961b23283c39dff9e0224cd6b1b628772.webp"}]}}},{"id":"Zee_RsC1Lg","type":"paragraph","data":{"text":"Lesia: You actively share your works on Instagram, and it seems that for many artists today it has become a kind of exhibition platform in its own right. What value does it have for you, especially in comparison with a traditional exhibition space?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"v8PwplZ0kz","type":"paragraph","data":{"text":"Kateryna: Instagram, or any similar platform, allows you to show your work to many people at once. This is especially important when it comes to politically urgent work that responds to what is happening here and now — you can share it immediately, without waiting four months for an exhibition to open. And people who won't be able to travel to another country to see the show still have a chance to see at least something. Of course, a small image on a phone can't convey a two-meter painting, but it gives at least a partial sense of it."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"Gy4whwLrSA","type":"paragraph","data":{"text":"Lesia: You mentioned that you've been reading many diaries from World War II lately. More broadly, what do you rely on today in your reflection on art? Literature, art historians, philosophers? What do you turn to most often?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"XznD_jpeV4","type":"paragraph","data":{"text":"Kateryna: For me, reflecting on art is not only about everything I've read or heard — not just books or advice from mentors. Conversations with colleagues are also important — we live through this experience together. I enjoy listening to interviews with artists I admire, as well as podcasts made by my friends."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"USyz2EySCY","type":"paragraph","data":{"text":"A number of critical and feminist philosophers are important to me, because they engage with the kinds of topics I work with. Since the beginning of the war, I've had trouble concentrating — as, I think, many people have. So close reading has become difficult: sometimes I can go almost a month without really reading anything. When I feel my focus slipping, I switch to something easier."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"tBgKqieNRc","type":"paragraph","data":{"text":"I read a lot of women writers, including Susan Sontag, Virginia Woolf, and others. Recently, I read a wonderful book by Linda Nochlin, \"On the Body\", which deals with the fragmented body and modernity. It's a very important work, and Linda Nochlin herself is an important figure for me as both an artist and a feminist."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"l8GwscXHjy","type":"paragraph","data":{"text":"I also read various articles — both Ukrainian and international. Even when it's hard to concentrate, I try to keep reading, because for me it's a kind of mental hygiene."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"td9-ITRjzk","type":"paragraph","data":{"text":"Lesia: So, for you, literature is a tool that allows you to revisit and rethink what currently demands inner reflection."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"eWg4ct0fgq","type":"paragraph","data":{"text":"Kateryna: I try to find different kinds of books. Some resonate with what is troubling me now — for example, those same diaries from the time of World War II. Others were written in more peaceful times — slow, expansive novels created before World War I. Both are important. Large-scale novels help restore a kind of burned-out sensitivity. And then, when such a book begins to feel empty — when you can no longer tune into it or grasp what the author is writing about — you turn to diaries instead. They offer a sense of a direct, quiet human voice, someone living through their own time. And that voice resonates with what unsettles me now."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"hGktFnrx7I","type":"paragraph","data":{"text":"I'm drawn to reading those who reflect on events in their own voice, without filtering them through large theoretical frameworks. Of course, analyzing war through the theories of Karl Marx, Jacques Lacan, Sigmund Freud, and others is also interesting. But right now, I'm more interested in a personal perspective: what people thought on their own, why war happens, why people act the way they do."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"ZnO5T6GA_Z","type":"image","data":{"caption":"Kateryna Lysovenko. Photo by Yevgen Nikiforov, Head of UFDA Studio","withBorder":false,"withBackground":false,"stretched":false,"file":{"width":11426,"height":8569,"size":"26956081","name":"DSF7538.jpg","title":"Ds F7538.jpg","extension":"jpg","fileId":"8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625","fileURL":"/files/8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625","url":"/assets/8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625","id":"8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625","filename_disk":"8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625.jpg","filesize":"26956081","asset_transformations":[{"preset_key":"default-500w-jpeg","transformation_name":"8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625__d0aa7bbea0674bd74b7f806ff67f8e54e7614f01.jpeg"},{"preset_key":"default-500w-webp","transformation_name":"8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625__15dd6b669b692a5dce6913d814270e15eea9547d.webp"},{"preset_key":"default-1500w-jpeg","transformation_name":"8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625__d2f9b7e16ffeb50c2d2af682b8cce4c2f41a2f70.jpeg"},{"preset_key":"default-1000w-webp","transformation_name":"8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625__f9d65b0544622d126777b4510cb9e8158a9355cc.webp"},{"preset_key":"default-1000w-jpeg","transformation_name":"8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625__c58162563a40f0636bb0cd6ac38fadf18ea139b4.jpeg"},{"preset_key":"default-1500w-webp","transformation_name":"8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625__4d5bfda4f157a3f5e48d044dd34e77fad528c78f.webp"},{"preset_key":"default-1900w-webp","transformation_name":"8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625__10e57f0961b23283c39dff9e0224cd6b1b628772.webp"}]}}},{"id":"OJ7ChrD6Wq","type":"paragraph","data":{"text":"It seems to me that in our world (and this is something written about by Marx, Lacan, Freud, and others), everything that is possible can happen. If it is possible for one country to attack another, it will happen if the conditions for it exist; if a missile can hit a target, it will. In such moments, reality feels exposed — almost as if it moves beyond ideology, beyond everything. Reality is far larger and more terrifying than the words we use to describe it. And it is precisely this exposed quality of reality that I want to approach now, to think about how to think about it."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"y5ONnobOt2","type":"paragraph","data":{"text":"Lesia: And when it's difficult for you to work, what usually helps you keep going despite everything?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"QaONYXd1AL","type":"paragraph","data":{"text":"Kateryna: The fact that when I don't work, it feels even harder. When it's difficult to work — for example, when I feel tired of a particular project — I try to switch to something else. Or simply to understand what's going on: maybe I'm overheated and just need a couple of days off. Sometimes the work itself is very demanding, and then it's better to do something smaller and more spontaneous — something I feel like doing right now. Often it's just the difficulty of the task or simple exhaustion. And sometimes it's fear: you have an idea, but you're afraid it won't work out. That, too, can make it hard to work."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"xqowsDwtiW","type":"delimiter","data":{}},{"id":"eTcyqDAenu","type":"paragraph","data":{"text":" Want to read the interview with Kateryna Lysovenko in Ukrainian? Click here."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}}],"version":"2.29.1"},"custom_publication_date":"2026-04-02T12:00:00.000Z","cover":{"id":"f318a202-8772-449c-94f7-c00a51811173","width":1500,"height":891,"title":"Lysovenko Frame 1321318095.jpg","filename_disk":"f318a202-8772-449c-94f7-c00a51811173.jpg","filesize":"859481","asset_transformations":[{"preset_key":"default-500w-jpeg","transformation_name":"f318a202-8772-449c-94f7-c00a51811173__d0aa7bbea0674bd74b7f806ff67f8e54e7614f01.jpeg"},{"preset_key":"default-500w-webp","transformation_name":"f318a202-8772-449c-94f7-c00a51811173__15dd6b669b692a5dce6913d814270e15eea9547d.webp"},{"preset_key":"default-1000w-jpeg","transformation_name":"f318a202-8772-449c-94f7-c00a51811173__c58162563a40f0636bb0cd6ac38fadf18ea139b4.jpeg"},{"preset_key":"default-1000w-webp","transformation_name":"f318a202-8772-449c-94f7-c00a51811173__f9d65b0544622d126777b4510cb9e8158a9355cc.webp"},{"preset_key":"default-1500w-jpeg","transformation_name":"f318a202-8772-449c-94f7-c00a51811173__d2f9b7e16ffeb50c2d2af682b8cce4c2f41a2f70.jpeg"},{"preset_key":"default-1500w-webp","transformation_name":"f318a202-8772-449c-94f7-c00a51811173__4d5bfda4f157a3f5e48d044dd34e77fad528c78f.webp"},{"preset_key":"default-1900w-webp","transformation_name":"f318a202-8772-449c-94f7-c00a51811173__10e57f0961b23283c39dff9e0224cd6b1b628772.webp"}]},"short_description":{"time":1775045103976,"blocks":[{"id":"x-Vu2-tno3","type":"paragraph","data":{"text":"In Kateryna Lysovenko's painting, the body becomes a site where personal experience meets grand history. Her works bring together a feminist perspective, religious imagery, and a political reflection on violence, war, and human nature. In this conversation, the artist speaks about the differences between art education in Ukraine and Austria, working within an international context, the transformation of her artistic language after 2022, and why it is important for her today to \"paint vulnerability\"."}}],"version":"2.29.1"},"publication_target":"UFDA","date_created":"2026-03-30T09:30:22.386Z","date_updated":"2026-04-02T11:23:12.717Z","author":{"id":3,"first_name":"Lesia","last_name":"Liubchenko","avatar":{"id":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc","width":721,"height":842,"title":"Ktcz","filename_disk":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc.jpg","filesize":"128168","asset_transformations":[{"preset_key":"webp-120x120","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__0be35047199014291af34b4ba9745ed37f7e8beb.webp"},{"preset_key":"webp-180x180","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__c9e4a0d4c1cd319e9a6717592ff021554cb0681c.webp"},{"preset_key":"webp-60x60","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__ef775ae18351c034ae46d51e3ec5221033198497.webp"},{"preset_key":"default-500w-jpeg","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__b863a8edcf60bd681133854e185f1fcc14d367ca.jpeg"},{"preset_key":"default","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__b863a8edcf60bd681133854e185f1fcc14d367ca.jpeg"},{"preset_key":"jpeg-60x60","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__e8e41b644053958294101dfb2469abcb6252e632.jpeg"},{"preset_key":"jpeg-120x120","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__521c2c56e07b832eff0863efc7384268d0653583.jpeg"},{"preset_key":"jpeg-180x180","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__0d13f0469c926841a7914cb729222673449f1548.jpeg"},{"preset_key":"default-1500w-jpeg","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__7706aee7058cc1ab8f18de0dacfa8d10a75a3cc6.jpeg"},{"preset_key":"default-1000w-jpeg","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__de0924d004350eb415387621f334606c6e685a13.jpeg"},{"preset_key":"default-500w-webp","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__02750e80ab4ec309590acf92c80303648833b198.webp"},{"preset_key":"default-1000w-webp","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__8f5e1bcc170dd9bf2d06c14e73b3916a656ad84d.webp"},{"preset_key":"default-1500w-webp","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__1d37bb2356752167aa4e7fa55400bb2b1a0b2cfa.webp"},{"preset_key":"default-1900w-webp","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__10e57f0961b23283c39dff9e0224cd6b1b628772.webp"}]}}},{"id":82,"slug":"interview-with-kateryna-lysovenko-ua","status":"published","header":"\"Єдине, що нас урівнює, — це вразливість\": розмова з Катериною Лисовенко","content":{"time":1775126937116,"blocks":[{"id":"WtktUn3Rrc","type":"paragraph","data":{"text":"Інтерв'ю провела Леся Любченко, Content Lead of UFDA. "},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"7s_lC0inUp","type":"paragraph","data":{"text":"Інтерв'ю доступне також англійською мовою. Натисніть, щоб переглянути англійську версію."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"2k30wZW0Y2","type":"delimiter","data":{}},{"id":"PyqJpQvv8w","type":"paragraph","data":{"text":"У живописі Катерини Лисовенко тіло стає місцем зустрічі особистого досвіду і великої історії. Її роботи поєднують феміністичну оптику, релігійну образність і політичну рефлексію над насильством, війною та людською природою. У цій розмові художниця розповідає про різницю між мистецькою освітою в Україні та Австрії, про роботу в міжнародному контексті, про зміну власної художньої мови після 2022 року і про те, чому сьогодні для неї важливо \"малювати вразливість\"."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"YcoXDtH62z","type":"paragraph","data":{"text":"Леся: Ви навчалися як в українських мистецьких закладах, так і в Академії образотворчих мистецтв у Відні. У чому, на вашу думку, полягає принципова різниця між підходами до мистецької освіти в Україні та в Австрії?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"c7_FJfUtxS","type":"paragraph","data":{"text":"Катерина: Хочу вточнити, що навчалася в Академії у Відні лише півтора року, а потім пішла. Я зрозуміла, що те, що мені було цікаво, уже отримала, а далі, з огляду на роботу й виховання дітей, поки не бачу можливості продовжувати навчання. Якщо говорити про різницю в підходах, то можу порівнювати тільки ті українські заклади, де навчалася: Одеське художнє училище та Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури в Києві. Також я рік навчалася на художньо-графічному факультеті Південноукраїнського національного університету в Одесі."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"zD2QMtOZ--","type":"paragraph","data":{"text":"Проблема в тому, що наші державні академії досі значною мірою не реформовані з радянських часів. Основне завдання училища й академії — навчити техніці живопису або скульптури конкретного штибу. Є так звана школа. У київській академії вже ніхто не скаже, що ми вивчаємо соцреалізм — говорять, що в нас є \"своя школа\". Але по суті це і є соцреалізм. Ти приходиш і маєш вивчити підходи цієї школи, стати її хорошим учнем. Коли ж намагаєшся пробувати щось інше, викладачі старого штибу кажуть: \"От вивчишся — тоді будеш експериментувати. Зараз твоє завдання — опанувати майстерність. Себе ще встигнеш знайти\"."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"q3IAC69EoJ","type":"paragraph","data":{"text":"Водночас серед викладачів були й винятки — Назар Білик, Андрій Цой, Андрій Блудов. Це художники, які самі експериментують, і вони показували нам, як можна працювати, підштовхували нас шукати себе. Але такі люди — радше поодинокі випадки. Деякі з них, як-от Тарас Ковач, навіть не працюють в академії як викладачі. Їм важко втриматися в системі. Тобто винятки є, і вони рятують, але сама структура не змінена."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"TMAxc9N4Wd","type":"paragraph","data":{"text":"Натомість у реформованих системах освіти — наприклад, у Польщі чи в Австрії — ситуація інша. Художні школи й училища дають фантастичні навички в живописі та скульптурі, забезпечують технічною базою. А завдання академії (і класичної, і сучасної) — дати молодому художнику або молодій художниці простір для пошуку себе."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"yT_EKvhuZn","type":"image","data":{"caption":"Катерина Лисовенко. Фото: Євген Нікіфоров, Head of UFDA Studio","withBorder":false,"withBackground":false,"stretched":false,"file":{"width":9901,"height":7426,"size":"25765129","name":"DSF7403.jpg","title":"Ds F7403.jpg","extension":"jpg","fileId":"725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2","fileURL":"/files/725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2","url":"/assets/725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2","id":"725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2","filename_disk":"725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2.jpg","filesize":"25765129","asset_transformations":[{"preset_key":"default-500w-jpeg","transformation_name":"725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2__d0aa7bbea0674bd74b7f806ff67f8e54e7614f01.jpeg"},{"preset_key":"default-500w-webp","transformation_name":"725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2__15dd6b669b692a5dce6913d814270e15eea9547d.webp"},{"preset_key":"default-1000w-jpeg","transformation_name":"725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2__c58162563a40f0636bb0cd6ac38fadf18ea139b4.jpeg"},{"preset_key":"default-1000w-webp","transformation_name":"725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2__f9d65b0544622d126777b4510cb9e8158a9355cc.webp"},{"preset_key":"default-1500w-jpeg","transformation_name":"725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2__d2f9b7e16ffeb50c2d2af682b8cce4c2f41a2f70.jpeg"},{"preset_key":"default-1500w-webp","transformation_name":"725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2__4d5bfda4f157a3f5e48d044dd34e77fad528c78f.webp"},{"preset_key":"default-1900w-webp","transformation_name":"725fde1d-9729-4ccc-8c3c-222a29e69ba2__10e57f0961b23283c39dff9e0224cd6b1b628772.webp"}]}}},{"id":"VmmnUkkln4","type":"paragraph","data":{"text":"Сучасна академія має бути лабораторією. Вона має надавати матеріальні можливості й середовище, де ти п'ять років можеш досліджувати, помилятися, шукати власну мову. Люди виходять звідти вже готовими працювати з галереями та сучасними інституціями, бо протягом цього часу вони фактично вивчають сучасне мистецтво."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"i9N7XmUrBS","type":"paragraph","data":{"text":"У нас же людина п'ять років бореться з системою, страждає й намагається стати гідним представником так званої школи. Цікаво, що коли українські студенти вступають у західні академії, їм іноді не вистачає саме цієї \"муштри\". Там професор ніколи не скаже тобі, як саме робити. Це твоє завдання — зрозуміти, як ти хочеш працювати. Після жорсткої системи це може викликати відчуття розгубленості, неначе ти знову дитина. Але, власне, це і є завдання художника — знайти себе, змайструвати щось із цієї пустоти, або знайти тандеми, людей, з якими ти разом працюватимеш."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"IdE38ZVvEd","type":"paragraph","data":{"text":"Також австрійська академія дає можливість за потреби опанувати якусь конкретну навичку — скажімо, скульптуру чи малювання з натури, і ти можеш піти на відповідні курси. А можеш обрати щось інше. Це справді лабораторія. Звісно, є формальні вимоги — потрібно набрати певну кількість балів за семестр, щоб перейти на наступний. Але спосіб, як ти до цього прийдеш, обираєш сам."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"VrDx0WQrbH","type":"paragraph","data":{"text":"Леся: Якщо говорити про професійні можливості, що саме Відень і австрійський контекст загалом можуть запропонувати вам як художниці — з точки зору оплачуваної роботи, виставкових можливостей чи подальшого розвитку навичок?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"RQ1XXlQyNA","type":"paragraph","data":{"text":"Катерина: Кар'єрна ситуація молодого художника чи молодої художниці усюди приблизно однакова. Мистецтво не починає одразу приносити гроші. Не буває так, що ти вирішила стати художницею — і на тебе з неба посипалися можливості та гроші. І в Австрії, і в Україні минає довгий період — п'ять-сім років — поки практика починає давати якийсь фінансовий результат."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"3aD2UMDJ5O","type":"paragraph","data":{"text":"У всьому світі статистика схожа: лише близько 3% випускників мистецьких закладів живуть винятково з мистецтва. Усі інші поєднують художню практику з підробітками — часто в креативних індустріях, дизайні чи викладанні. Тобто сама модель існування художника досить універсальна."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"WdbUgQq5fp","type":"paragraph","data":{"text":"В Австрії з цим теж непросто. Якщо ти двадцятирічна людина, яка щойно вступила до академії і лише формує власну практику, ти майже напевно мусиш десь підпрацьовувати. Іноді сама академія може запропонувати якусь роботу, але охочих багато, тому більшість студентів шукають підробітки самостійно."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"qgviOUS0FF","type":"paragraph","data":{"text":"Якщо ж ти приїжджаєш уже зі сформованою практикою, виникає інша проблема: на новому місці у новому контексті тебе просто ніхто не знає. Доводиться починати з нуля: налагоджувати знайомства, ходити на відкриття, розповідати про себе, вибудовувати новий нетворкінг. Потрібно проходити цей шлях спочатку. Це складний процес, і це не лише мій досвід — так само почуваються багато людей, які переїжджають."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"XMXRioTDi7","type":"paragraph","data":{"text":"Водночас в Австрії існує система грантів і стипендій. Можна подаватися на резиденції, фінансування, підтримку від різних інституцій. Але, знову ж таки, охочих багато, місця обмежені. І тут також, як і в Україні, беруть тих, кого знають. Якщо ти поки що \"ноунейм\", твої шанси малі. Це певною мірою лотерея."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"YnveVnQASh","type":"paragraph","data":{"text":"Що справді вирізняє Австрію — це культурна політика. Галерей там більше, розвинутий ринок мистецтва. Молоді художники одразу мислять себе в міжнародному полі й намагаються розвиватися в кількох країнах паралельно. Наприклад, якщо в Австрії, Польщі, Німеччині тощо відбувається велика виставка, на неї можуть спеціально запрошувати кураторів із сусідніх країн (і це робить навіть не інституція, яка проводить виставку, а міністерство культури). Їм оплачують квитки і перебування, щоб вони побачили нові імена. Наскільки легше художникам розвиватися за таких умов!"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"md2l-Zw7Bs","type":"paragraph","data":{"text":"В Україні ж довгий час була інша ситуація: ти могла робити дуже класні проєкти, але про них переважно знали хіба твої колеги й друзі. І це не допомагало тобі стати запрошеною на міжнародні майданчики. Зараз, під час війни, це певною мірою змінилося — з'явилося більше уваги, більше колаборацій між українськими та західними кураторами. Але все одно нам бракує стратегії та можливостей діяти в цьому напрямку, привозити до нас кураторів з-за кордону. Це робить хіба PinchukArtCentre, але в невеликому обсязі. "},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"yFeby51dx8","type":"paragraph","data":{"text":"Леся: Пізніше хотіла би повернутися до теми європейських мистецьких інституцій, а зараз хочу перейти безпосередньо до вашої практики й до тих робіт, які оцифрував UFDA. Мені особисто дуже відгукуються роботи, в яких ви сакралізуєте досвіди психічних розладів (і не тільки їх), як-от \"Свята Панічна атака\" чи \"Пресвята Післяпологова депресія\". Чи могли б ви розповісти про те, як з'явився задум цієї серії?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"9j1v7hKfb7","type":"paragraph","data":{"text":"Катерина: Я і зараз на психотерапії, і тоді була на психотерапії. Мені було важливо осмислити зв'язок між психічними розладами та феміністичними проблемами. У майбутньому хочу повернутися до цієї теми і по-новому її розвивати."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"6qzeslLvnN","type":"paragraph","data":{"text":"Для мене вона дуже особиста. З дитинства я мала певні психологічні особливості, через які мене вважали \"дивною\", і це ставало причиною булінгу. Пізніше я дізналася: те, що зі мною відбувається, має назви — дисоціація, панічні атаки, іпохондрія. І сам факт, що цьому можна дати назву, прочитати опис, мені дуже допоміг. Коли розумієш, що з тобою відбувається, то вже знаєш, що із цим можна щось зробити. І що це не робить тебе чи інших людей поганими."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"g9zPC-24__","type":"paragraph","data":{"text":"Мені здавалося, що в Україні багато жінок мають ті чи інші ментальні труднощі через складні життєві обставини. Моє мистецтво значною мірою побудоване на травмі. Я відчувала свою роль у цьому: тобто я — людина, яка говорить з позиції травми."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"CEVGww0uvj","type":"paragraph","data":{"text":"А тепер всі поступово почали про це говорити. З початком повномасштабної війни я побачила, як тема травми стала спільною, як у всіх почалися психологічні проблеми, як усі стали травмованими. І майже все мистецтво стало мистецтвом, яке говорить з позиції травми, бо в багатьох людей з'явився цей досвід. У мене через це навіть виникла криза ідентичності (жартую), тому що тепер я — не \"найбільш хвора дитина в палаті\". Цей стан став колективним, усі мають ті чи інші проблеми, на жаль."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"cZ5fgA0Cf1","type":"paragraph","data":{"text":"Я думала, що проговорювання власного досвіду може допомогти мені об'єднатися з іншими людьми і краще зрозуміти одне одного. Частково це так. Але водночас ментальні розлади дуже ізолюють. Вони заважають комунікувати, створюють відчуття відокремленості. Не всі люди готові називати чи визнавати свої стани, працювати з ними. І не всі люди готові через це переступити й поговорити з іншими. На жаль, коли в тебе з'являються ментальні проблеми, то насправді на тривалий час ти стаєш ізольованою. "},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"EmeqM60uf5","type":"paragraph","data":{"text":"Я зараз не маю готової відповіді, що з цим робити. Мені здається, що здатність спробувати вийти за межі власного досвіду, зрозуміти інших, поставити себе на їхнє місце — це і є певна ознака здоров'я. Але тепер цю тему потрібно переосмислювати. Раніше вона була безпосередньо пов'язана з моїм життям, з моїми проблемами. А тепер ми всі перебуваємо в ситуації екстремального виживання й постійному стресі."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"wDu59XjNwF","type":"image","data":{"caption":"Катерина Лисовенко. Фото: Євген Нікіфоров, Head of UFDA Studio","withBorder":false,"withBackground":false,"stretched":false,"file":{"width":8736,"height":11648,"size":"38079104","name":"DSF7393.jpg","title":"Ds F7393.jpg","extension":"jpg","fileId":"e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7","fileURL":"/files/e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7","url":"/assets/e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7","id":"e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7","filename_disk":"e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7.jpg","filesize":"38079104","asset_transformations":[{"preset_key":"default-500w-jpeg","transformation_name":"e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7__d0aa7bbea0674bd74b7f806ff67f8e54e7614f01.jpeg"},{"preset_key":"default-500w-webp","transformation_name":"e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7__15dd6b669b692a5dce6913d814270e15eea9547d.webp"},{"preset_key":"default-1000w-jpeg","transformation_name":"e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7__c58162563a40f0636bb0cd6ac38fadf18ea139b4.jpeg"},{"preset_key":"default-1000w-webp","transformation_name":"e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7__f9d65b0544622d126777b4510cb9e8158a9355cc.webp"},{"preset_key":"default-1500w-jpeg","transformation_name":"e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7__d2f9b7e16ffeb50c2d2af682b8cce4c2f41a2f70.jpeg"},{"preset_key":"default-1500w-webp","transformation_name":"e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7__4d5bfda4f157a3f5e48d044dd34e77fad528c78f.webp"},{"preset_key":"default-1900w-webp","transformation_name":"e052d687-2571-4a36-8c2f-cc2b48a375f7__10e57f0961b23283c39dff9e0224cd6b1b628772.webp"}]}}},{"id":"BwNr_dAz6P","type":"paragraph","data":{"text":"Леся: У багатьох ваших роботах, де присутні міфілогічні або релігійні мотиви (\"Свята ділиться очима з героєм\"), а також пасторальні (\"Катя і Ян в Брюховицькому лісі\") та утопічні (\"Resting on the Monument of Friendship of People\"), важливе місце займає оголене тіло. Що означає тілесність у вашій художній мові? Або що означала на момент створення цих робіт?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"BwgqSfwYA5","type":"paragraph","data":{"text":"Катерина: Для мене живопис — це, перш за все, продукт людського тіла. А звертатися до тіла в моїй практиці абсолютно необхідно. Тіло — це те, що переживає травми, що живе і виражає власну суб'єктність або ж переживає об'єктивацію. Тобто тіло завжди політичне, і тілесність теж політична. І мені хотілося з цим працювати."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"jKtcTzsoXT","type":"paragraph","data":{"text":"Як казав Жиль Дельоз, писати плоть — це і є задача живопису загалом. В усі часи вона була класичною для митців: передавати власні відчуття плоті, з'ясовувати, з чим вони пов'язані."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"tJz9hD1jh1","type":"paragraph","data":{"text":"На початку практики я більше працювала загалом з ідеєю, що таке тіло, яким є його місце в різних ідеологіях, як створюється тіло жертви, героя або насильника. З часом більше фокусувалася на структурних питаннях: як передати різні стани тіла, різні його позиції в суспільстві, або ж як ми загалом дивимося на тіло і що воно означає."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"FJ4I4vWw6k","type":"paragraph","data":{"text":"Чесно кажучи, я не знаю, що таке тілесність в узагальненому сенсі. Для мене це охоплює все; все, що створюють люди, є тілесним. Бо ми це створюємо співмірно з нашими тілами і за допомогою тіл."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"n-ZQIwY0UF","type":"paragraph","data":{"text":"Леся: У 2021 році кілька ваших великоформатних робіт були представлені на виставці у Voloshyn Gallery. В одному з відгуків їх назвали зразком \"ніжного монументалізму\" — тобто поєднанням вівтарної структури, сакральності, міфологічності та водночас людяності персонажів, без надмірного пафосу. Чи відчуваєте ви цю характеристику близькою до своєї творчості сьогодні, особливо в умовах, коли реальність стала більш жорстокою?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"GAfamnjRzj","type":"paragraph","data":{"text":"Катерина: Мені здається, що ця війна зробила в нас усіх таку діру в плані віри в людей! Як тепер любити людей? Кого любити, а кого — ні? Як можна любити одних і не любити інших? Бо цей \"ніжний монументалізм\" був моєю вірою в те, що суспільство може бути сильним, ненарцисичним і ніжним. Цей проєкт так і називається — \"Монументальна пропаганда світу моєї мрії\". Я хотіла уявити світ, в якому немає образу жертви, бо немає нічого поганого в тому, щоб бути, наприклад, вівцею чи кимось іншим. Ким би ти не був, це не причина, щоб тебе нищити."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"fsqfNz3Y0q","type":"paragraph","data":{"text":"Але зараз війна підважує ці мрії. Коли бачиш звірства росіян — від прямих нападів, вбивств і ґвалтувань до ракетних ударів по мирних містах чи навіть до абсолютно спланованої заморозки Києва — це викликає тотальну зневіру та емоційні гойдалки. Адже водночас у цій темряві я бачу неймовірну силу хороших людей, які борються, жертвують собою, аби захистити інших і зробити можливими чиїсь мрії. Доброта стає неймовірно сильною в такі часи, але водночас і звірство також проявляється на повну."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"jroSHCI8pH","type":"paragraph","data":{"text":"Досвід біженки та мігрантки в Австрії також змушує переосмислювати людяність. Наприклад, я бачу, як тут живуть люди з іншим кольором шкіри чи вихідці з інших культур, і при цьому тут існує досить жорстка ісламофобія. Ця країна вже пережила фашизм, знищила багато людей і знає, що це небезпечно, але все одно зараз відчуваються ті ж самі вайби, що й у 1930-х роках. Тому, чесно кажучи, я вже не зможу намалювати світ, де всі такі добрі й ніжні. Мені доводиться переосмислювати свої погляди, бо зараз важко сказати, що таке людина і що їй властиво, а що — ні."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"dgFeIgAZY-","type":"paragraph","data":{"text":"Я бачу, що в суспільстві завжди є частина людей, яка погоджується з більшістю, бо хоче відчувати себе \"правильною\", говорити \"як треба\", і завжди буде частина, яка проти. Навіть в демократичному суспільстві є люди, що прагнуть авторитаризму. От Україна, наприклад, ніколи не була імперською. Ми маємо визнати, що вона була авторитарною за радянських часів, і тоді авторитаризм в Україні будували й українці також. Але Україна не мала імперських амбіцій. Отже, можна ж бути неімперськими націями?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"1HNRZUGpBT","type":"image","data":{"caption":"Катерина Лисовенко. Фото: Євген Нікіфоров, Head of UFDA Studio","withBorder":false,"withBackground":false,"stretched":false,"file":{"width":10071,"height":7552,"size":"30512900","name":"DSF7424.jpg","title":"Ds F7424.jpg","extension":"jpg","fileId":"ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a","fileURL":"/files/ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a","url":"/assets/ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a","id":"ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a","filename_disk":"ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a.jpg","filesize":"30512900","asset_transformations":[{"preset_key":"default-500w-jpeg","transformation_name":"ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a__d0aa7bbea0674bd74b7f806ff67f8e54e7614f01.jpeg"},{"preset_key":"default-1000w-webp","transformation_name":"ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a__f9d65b0544622d126777b4510cb9e8158a9355cc.webp"},{"preset_key":"default-1500w-jpeg","transformation_name":"ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a__d2f9b7e16ffeb50c2d2af682b8cce4c2f41a2f70.jpeg"},{"preset_key":"default-500w-webp","transformation_name":"ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a__15dd6b669b692a5dce6913d814270e15eea9547d.webp"},{"preset_key":"default-1000w-jpeg","transformation_name":"ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a__c58162563a40f0636bb0cd6ac38fadf18ea139b4.jpeg"},{"preset_key":"default-1500w-webp","transformation_name":"ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a__4d5bfda4f157a3f5e48d044dd34e77fad528c78f.webp"},{"preset_key":"default-1900w-webp","transformation_name":"ba5aceb4-0db8-45b7-adfb-d31705a1e89a__10e57f0961b23283c39dff9e0224cd6b1b628772.webp"}]}}},{"id":"2lRFeOJBQF","type":"paragraph","data":{"text":"Зараз моя позиція така: я малюю вразливість. Мені важливо віднайти те, що урівнює. Раніше це була любов і ніжність до всіх: всі заслуговують на те, щоб бути коханими, бути щасливими. А зараз, мені здається, що урівнюють усіх кишки і кості. І що імперська та неімперська нації мають однакову внутрішню анатомію. І ракети будуть вбивати однаково всіх. Ідеології імперських націй приховують смертність і вразливість, обіцяючи лише силу і можливість вбивати інших. Але ніколи не буває так, що людина, яка йде на загарбницьку війну, тільки вбиває і не помирає сама."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"kWBvt4sN2a","type":"paragraph","data":{"text":"Для мене стали відкриттям поїздки по австрійських селах та кладовищах. Для нас це були нацистські загарбники, і ми знаємо, скільки українців та євреїв було вбито. Але водночас я побачила, що й самі загарбники гинули, іноді масово — як мухи. Наприклад, в одному австрійському селі зі 100 людей 50 були відправлені на війну і загинули протягом п'яти років. Мені здається, що ідеологія імперських націй робить людей сліпими: вона змушує думати, що помирати будуть тільки інші, а насправді гинуть усі, просто це приховується. І втрати не обговорюються, хоча це були чиїсь батьки й сини. "},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"quFAFO_uns","type":"paragraph","data":{"text":"Тому зараз я думаю, що єдине, що нас усіх урівнює, — це вразливість. З цим я й працюю тепер, бо більше не знаю, із чим ще можна. Кров у всіх червона, і всі відчувають розгубленість: \"Що робити?\" Це не наївне розуміння рівності, мовляв, усі рівні. Звісно, сили та ресурси в усіх різні. Наприклад, у Росії більше зброї, більше людей. Але ті, хто починають війну, завжди закінчують війнами в себе. Цей маховик несеться, і я не вірю, що його можна контролювати. Для мене вразливість — це також своєрідна обіцянка: що всі ми однаково вразливі."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"TVS6u9haNV","type":"paragraph","data":{"text":"Леся: А що, на вашу думку, робить ваші картини сильними висловлюваннями? Це колір, техніка, композиція чи щось інше?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"vjLJAjptnp","type":"paragraph","data":{"text":"Катерина: Це дуже складне питання — про сильну роботу. Тут важко не впасти в якусь невротичну відповідь. Я просто ставлю собі задачі. Мені здається, що важливо формулювати їх чітко, не перевантажувати одну роботу занадто багатьма завданнями."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"Aprmq7Z7R5","type":"paragraph","data":{"text":"Леся: До речі, ви згадали про кров. І мені здалося, що за останні кілька років змінилося ваше ставлення до кольору. У роботах кількарічної давнини багато блакитного або білого, та й загалом вони досить світлі. А зараз на вашій сторінці в Instagram я бачу насичені червоні роботи — яскраві, дуже вражаючі."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"HmuFrVBkG_","type":"paragraph","data":{"text":"Катерина: Так просто вийшло. Техніка, яка представлена у роботах на вашому сайті, з'явилася ще у 2018–2019 роках, і це був свідомий підхід. У 2021 році мені стало в ньому тісно, але я його не змінювала — було страшно, і я не знала, куди рухатися далі. Коли ж почалася війна, цей підхід виявився дуже ефективним, бо створювався для того, щоб говорити про мертвих і насильство, — і я ще на рік затрималася в ньому."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"ri4SWf_p2V","type":"paragraph","data":{"text":"А потім знову стало тісно. В академії я вчилася олійному живопису, і я дуже люблю олію за її матеріальність і можливості. Пізніше я хотіла займатися живописом, але не так, як в академії. Спочатку працювала акрилом на папері, потім повернулася до полотна, а згодом — до олії."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"ZRszjFw73m","type":"paragraph","data":{"text":"Це був такий постакадемічний \"карантин\", коли я обмежила палітру чотирма кольорами: охрою червоною і жовтою, ультрамарином, чорним і білим. Зараз я повернула собі всі кольори. Чомусь мені хочеться писати червоним. Це не завжди так, і не всі роботи червоні, але мій \"новий чорний\" — червоний. Мабуть, тому що цей колір водночас передає і біль, і радість, і насолоду, і життя. Він так підходить для цього. "},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"5Mq04yFU6l","type":"paragraph","data":{"text":"Леся: Хотілося б повернутися до теми контекстів — українського та європейського. Чи не відчуваєте ви, що за кордоном від українських художників часто очікують певної візуальної мови війни? І, з іншого боку, чи не здається вам, що в Україні на митців, які виставляються за кордоном, покладають не просто відповідальність за представлення вітчизняного мистецтва, а й певну місію — мовляв, це має бути щось виняткове, надзвичайне, що здатне всіх переконати? "},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"sFZ_wDvveZ","type":"paragraph","data":{"text":"Катерина: Мені часто говорили, навіть мої викладачі сучасного мистецтва, що від нас за кордоном чогось очікують. Я бачу, що насправді там не завжди очікують від нас чогось конкретного. Я особисто не живу зараз у війні. Але все одно, мені здається, що на нас за кордоном дивляться як на носіїв позамежного, екстремального досвіду. Власне, як і на інших художників турбулентних країн у війні та кризі: тут ми не перші й не останні. І наше мистецтво сприймають через цей фільтр, незалежно від того, що саме ми робимо. Навіть якщо вже мешкаємо за кордоном і маємо досвід біженства. "},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"_Ld_YYIzi_","type":"paragraph","data":{"text":"В дискусіях про тих, хто виїхав, можна почути: якщо ти виїхала, то автоматично стаєш, скажімо, австрійською художницею. Але це не так. Тут тебе все одно сприймають як українську художницю, як носія певної історії і контекстів. Просто є люди, в яких уже сформоване уявлення про цю війну або певні упередження, і тоді вони дивитимуться на твої роботи крізь власну призму — через свої думки й своє розуміння того, що відбувається."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"_mWXsVzfaE","type":"paragraph","data":{"text":"На мою думку, в Україні і поза нею багато людей вже не сподіваються щось комусь донести. У перший рік повномасштабного вторгнення ми намагалися це зробити, пояснити, але це мало що змінило: війна йде, Росію нічого не зупиняє. Тому люди в Україні, здається, мають відчуття, що цим досвідом неможливо по-справжньому поділитися, що він певною мірою герметичний. Звісно, є винятки, але загалом я бачу саме таке ставлення. "},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"PLfj0rMPI_","type":"paragraph","data":{"text":"Зараз я читаю багато щоденників часів Другої світової війни. Один письменник, колишній в'язень концтабору, писав, що спроби уявити цей досвід збоку схожі на намагання сліпого описати фарби. Щось можна уявити, а щось — ні. Деякі речі просто неможливо зрозуміти без досвіду, їх можна лише прожити. "},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"TjNtSYYBNb","type":"paragraph","data":{"text":"Тому мені здається, що зараз — не той момент, коли варто очікувати, що цей досвід можна повністю пояснити чи передати. В Україні часто дивляться на тих, хто за кордоном, крізь фільтр свого досвіду. А люди за кордоном дивляться на тих, хто живе в Україні, — крізь свій. І чи можна взагалі пробити цю детермінованість, я не знаю."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"F8gF91mlAe","type":"paragraph","data":{"text":"Леся: Скажіть, будь ласка, чи відчуваєте ви різницю між співпрацею з українськими інституціями і західними? Якщо так, то в чому вона полягає?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"35xVhZUJuB","type":"paragraph","data":{"text":"Катерина: Насамперед це різниця в робочій комунікації. На Заході значно більше користуються електронною поштою — там майже все обговорюється через e-mail. Для мене це спочатку було незвично, бо в Україні листування зазвичай набагато менше."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"bKiTMWqLbR","type":"paragraph","data":{"text":"Щодо кураторського контролю, то тут, чесно кажучи, немає чіткої різниці — усе залежить від конкретних людей. У мене були куратори на Заході, які досить сильно контролювали процес, а були й такі, які повністю довіряли тому, що я роблю. Так само і в Україні: є куратори, які втручаються більше, а є ті, хто дають художнику повну свободу. Та й багато українських кураторів працюють за кордоном, тому підходи часто перетинаються. "},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"dqKmofpL68","type":"paragraph","data":{"text":"Можливо, більш відчутна відмінність — у фінансовому ресурсі. На Заході частіше передбачені гонорари для художників, водночас в Україні або вони значно менші, або їх взагалі немає."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"mtA9hmmHfO","type":"paragraph","data":{"text":"Ще одна важлива річ — це каталоги. На Заході їх регулярно видають після виставок, а в Україні це трапляється значно рідше, знову ж таки, через брак коштів. Тому багато хороших проєктів залишаються фактично лише в пам'яті й іноді документуються набагато пізніше — у вигляді ретроспективних видань."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"4d0qhPZHBM","type":"image","data":{"caption":"Катерина Лисовенко. Фото: Євген Нікіфоров, Head of UFDA Studio","withBorder":false,"withBackground":false,"stretched":false,"file":{"width":11648,"height":8736,"size":"42919044","name":"DSF7414.jpg","title":"Ds F7414.jpg","extension":"jpg","fileId":"47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2","fileURL":"/files/47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2","url":"/assets/47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2","id":"47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2","filename_disk":"47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2.jpg","filesize":"42919044","asset_transformations":[{"preset_key":"default-500w-jpeg","transformation_name":"47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2__d0aa7bbea0674bd74b7f806ff67f8e54e7614f01.jpeg"},{"preset_key":"default-500w-webp","transformation_name":"47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2__15dd6b669b692a5dce6913d814270e15eea9547d.webp"},{"preset_key":"default-1000w-jpeg","transformation_name":"47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2__c58162563a40f0636bb0cd6ac38fadf18ea139b4.jpeg"},{"preset_key":"default-1000w-webp","transformation_name":"47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2__f9d65b0544622d126777b4510cb9e8158a9355cc.webp"},{"preset_key":"default-1500w-jpeg","transformation_name":"47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2__d2f9b7e16ffeb50c2d2af682b8cce4c2f41a2f70.jpeg"},{"preset_key":"default-1500w-webp","transformation_name":"47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2__4d5bfda4f157a3f5e48d044dd34e77fad528c78f.webp"},{"preset_key":"default-1900w-webp","transformation_name":"47b591e0-fc46-40f1-8971-47f3ab2c16b2__10e57f0961b23283c39dff9e0224cd6b1b628772.webp"}]}}},{"id":"_qwDT8bRrR","type":"paragraph","data":{"text":"Леся: Інколи в пресрелізах до виставок немає фотографій чи будь-яких зображень, а тільки текстовий опис. Тоді досить складно уявити, що саме демонструвалось на виставці. Особливо якщо не маєш можливості відвідати її фізично. "},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"AuiKdx0XlN","type":"paragraph","data":{"text":"Катерина: Мені здається, що виставки за кордоном більше висвітлюють в медіа, можливо, також тому, що там більші бюджети. Друкуються журнали, з'являються публікації про виставки й художників. В Україні це теж є, але, здається, за кордоном про мистецтво пишуть все ж таки більше. Хоча й у нас ситуація поступово змінюється: з'являються автори й авторки, які регулярно пишуть про мистецтво — наприклад, Катя Яковленко, Олексій Мінько. "},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"2fBTOZvrZV","type":"paragraph","data":{"text":"Леся: А якщо не секрет, в яких приватних або інституційних колекціях зараз знаходяться ваші роботи? Чи є серед них такі, що представлені до загального огляду?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"QkaCdRaGFt","type":"paragraph","data":{"text":"Катерина: Мої роботи знаходяться в різних приватних колекціях, і деякі з них відкриті для відвідувачів. Також мої роботи є в публічних колекціях: у Muzeum Sztuki Nowoczesnej (MSN) у Варшаві, у Музеї Людвіга в Будапешті, у New Gallery у Граці, у Stedelijk Museum в Амстердамі, в Одеському художньому музеї, а також у Muzeum Sztuki в Лодзі — там є дві мої роботи. "},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"YiXby41vky","type":"paragraph","data":{"text":"Леся: Минулого року ми мали розмову з Олександром Крижановським, і він розповідав, що, на його думку, австрійські колекціонери переважно купують роботи тільки вітчизняних художників, рідко звертаючись до іноземних. Чи доводилося вам помічати таку тенденцію?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"MrnVjb4TkC","type":"paragraph","data":{"text":"Катерина: У мене лише двоє австрійців купили роботи. Один із них володіє роботами й інших українських художників, а другий — пов'язаний із артфейрами. Насправді австрійці купують не тільки австрійських художників, а й інших, проте роблять це, на мою думку, з двох причин."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"0r5oP4FBq2","type":"paragraph","data":{"text":"По-перше, це їхній смак. В Австрії є своя естетика, яка схиляється до абстрактного мистецтва. Є власна школа та традиції ще з 1970–80-х років, і колекціонери на цьому виховані. Тому вони зазвичай купують щось схоже. По-друге, визнаність митця. Часто австрійці купують щось дуже \"established\" — роботи відомих художників."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"4wxmyHjQV8","type":"paragraph","data":{"text":"Тобто австрійські колекціонери купують або те, що відповідає їхньому смаку, або щось із уже сформованим статусом. Це пов'язано не стільки з національною приналежністю художника, скільки з підходом до інвестицій у мистецтво. "},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"53AdSh8mbp","type":"paragraph","data":{"text":"Крім того, на Заході мало хто купує роботу лише тому, що вона припала їм до серця. Купують переважно з якихось причин. Кожен серйозний колекціонер має куратора або кураторку для своєї колекції, яка, у свою чергу, формується як цілісний проєкт — з концепцією та чіткими рамками. Тому придбання не рандомні, не спонтанні, а сплановані й структуровані. "},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"9Mg8gCJZF0","type":"paragraph","data":{"text":"Леся: А як ви, до речі, сформували для себе \"червоні лінії\" у співпраці з інституціями або кураторами? Тобто на що ви не готові погоджуватися у співпраці? "},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"uNQWE_rQAd","type":"paragraph","data":{"text":"Катерина: Якщо ці люди пов'язані з файлами Епштейна, з брудними чи російськими грошима. У мене був скандал із кураторкою Катею Іноземцевою, хоча кошти були німецькі, і це був німецький музей. Вона була однією із запрошених кураторок. До цієї історії я не сиділа і не рилася в інтернеті. Зараз уже дивлюся, де людина була, що казала, які в неї були висловлювання."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"E9jC78Eis3","type":"paragraph","data":{"text":"У випадку з Катею мені здавалося, що ми на одній хвилі, що вона мене розуміє. Але вийшло інакше… Щоб зробити проєкт, який не розгнівить українців, їй треба було залучити українських кураторок і вибачитися за старі стейтменти, які вона робила у 2017 році."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"KmZpO1HzzB","type":"paragraph","data":{"text":"Коротше кажучи, багато \"червоних ліній\". Мені здається, легше сказати, що я працюватиму з етичними кураторами й кураторками. "},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"umoCPAJlDv","type":"paragraph","data":{"text":"Леся: Тобто тими, хто не піддасть вас репутаційному ризику?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"pBCaqPutvT","type":"paragraph","data":{"text":"Катерина: Я от зараз про це думала… Насправді, ні. Звісно, це складне питання, бо репутаційний ризик — це про цінності, які ми поділяємо, або про суспільні цінності загалом. Мені здається, що репутаційний ризик — це широка рамка, бо в різних суспільствах він проявляється по-різному. Тому варто покладатися на власні етичні рамки, а не лише на зовнішні орієнтири."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"3Zwioa-l22","type":"paragraph","data":{"text":"Цікаво, що будь-яка дія може нести репутаційні ризики: говорити про Україну чи про щось інше — все це може викликати погану реакцію людей, які не хочуть говорити про війну, мілітаризм чи інші теми. Навіть коли робиш щось важливе для багатьох людей, неможливо вгодити всім. Люди різні, і цінності різні."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"85gJjStLiO","type":"paragraph","data":{"text":"Леся: А як щодо тем або способів вираження, до яких ви свідомо ніколи не будете звертатися, своєрідні внутрішні межі у вашій практиці?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"EcPDYeEefn","type":"paragraph","data":{"text":"Катерина: Щось я просто не відчуваю і не можу уявити. Я про це думала. Я не переживала і не знаю, як це — сидіти в холодній квартирі, тому й не робитиму про це роботу. Я не переживала моменту, коли мене хочуть убити, наприклад. Я переживала насильство та загрозу життю в перший тиждень повномасштабного вторгнення. Водночас, оскільки я переживала насильство в житті, то можу уявити, що відчуває людина, яку вбивають, дивлячись їй в очі, без посередництва ракет, і можу це передати в роботі."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"yWQ2LAz94-","type":"paragraph","data":{"text":"Одним словом, мої межі — це кордони того, що я можу зрозуміти і уявити… Іноді можна працювати на інтуїції — щось ефемерне тягне тебе кудись, ти не до кінця розумієш, що це, але починаєш працювати. Проте коли йдеться про досвіди, де я себе не відчуваю впевнено, я не буду цього робити."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"8O3ueDwWZR","type":"paragraph","data":{"text":"Леся: Дякую за вашу відвертість. Мені дуже шкода, що ви переживали насильство."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"iCWknGgclC","type":"paragraph","data":{"text":"Катя: Усе гаразд. "},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"-v738Zww-e","type":"image","data":{"caption":"Катерина Лисовенко. Фото: Євген Нікіфоров, Head of UFDA Studio","withBorder":false,"withBackground":false,"stretched":false,"file":{"width":8180,"height":10906,"size":"35615977","name":"DSF7482.jpg","title":"Ds F7482.jpg","extension":"jpg","fileId":"df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52","fileURL":"/files/df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52","url":"/assets/df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52","id":"df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52","filename_disk":"df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52.jpg","filesize":"35615977","asset_transformations":[{"preset_key":"default-500w-jpeg","transformation_name":"df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52__d0aa7bbea0674bd74b7f806ff67f8e54e7614f01.jpeg"},{"preset_key":"default-500w-webp","transformation_name":"df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52__15dd6b669b692a5dce6913d814270e15eea9547d.webp"},{"preset_key":"default-1000w-jpeg","transformation_name":"df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52__c58162563a40f0636bb0cd6ac38fadf18ea139b4.jpeg"},{"preset_key":"default-1000w-webp","transformation_name":"df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52__f9d65b0544622d126777b4510cb9e8158a9355cc.webp"},{"preset_key":"default-1500w-jpeg","transformation_name":"df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52__d2f9b7e16ffeb50c2d2af682b8cce4c2f41a2f70.jpeg"},{"preset_key":"default-1500w-webp","transformation_name":"df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52__4d5bfda4f157a3f5e48d044dd34e77fad528c78f.webp"},{"preset_key":"default-1900w-webp","transformation_name":"df03c244-c21b-4fcf-af0e-87263e5b5d52__10e57f0961b23283c39dff9e0224cd6b1b628772.webp"}]}}},{"id":"hwUXrjVQe_","type":"paragraph","data":{"text":"Леся: Ви активно публікуєте свої роботи в Instagram і здається, що для багатьох художників сьогодні він став окремим виставковим майданчиком. У чому для вас його цінність, зокрема як порівнювати з класичним виставковим простором?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"UlVDnmcifQ","type":"paragraph","data":{"text":"Катерина: Instagram або будь-яка схожа платформа дозволяє показати свою роботу одразу багатьом людям. Особливо якщо це політично важлива робота, котра говорить про те, що відбувається тут і зараз: її можна одразу й показати, не чекаючи відкриття виставки через чотири місяці. І люди, які не зможуть приїхати на цю виставку в іншу країну, все одно мають можливість побачити хоч щось. Звісно, маленьке зображення на телефоні не передає двометрову живописну роботу, але дає хоча б часткове уявлення про неї."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"BInc7xcUGO","type":"paragraph","data":{"text":"Леся: Ви згадували, що зараз читаєте багато щоденників Другої світової війни. А загалом, на що ви спираєтесь у сьогоднішньому осмисленні мистецтва? На художню літературу, мистецтвознавців, філософів? До чого звертаєтесь найчастіше?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"5Pb69nrgsf","type":"paragraph","data":{"text":"Катерина: В осмисленні мистецтва для мене важливий не лише весь корпус прочитаного чи почутого, не тільки книги та поради наставників і наставниць. Важливі також розмови з колегами й колежанками — ми живемо і проживаємо цей досвід разом. Мені подобається слухати інтерв'ю улюблених художників та художниць, а також подкасти, які створюють мої друзі."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"TGKOXkF_EV","type":"paragraph","data":{"text":"Для мене важлива низка критичних філософів та феміністичних філософинь, бо вони говорять про теми, з якими я працюю. З початком війни у мене, як, мабуть, і в багатьох, з'явилися проблеми з увагою. Тому ретельно вчитуватися стало складно: іноді можу місяць майже нічого не читати. Коли відчуваю, що концентрація втрачається, перемикаюсь на щось легше. "},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"TRZHZMLy5E","type":"paragraph","data":{"text":"Я читаю багато письменниць, зокрема Сьюзен Зонтаґ, Вірджинію Вульф та інших. Нещодавно прочитала чудову книгу Лінди Нохлін \"On the Body\", де йдеться про фрагментоване тіло і модерність. Це дуже важлива праця, а сама Лінда Нохлін — важлива для мене як для художниці і феміністки постать. Крім того, читаю різні статті — як українські, так і західні. Навіть коли важко концентруватися, намагаюся читати, бо для мене це щось на кшталт ментальної гігієни."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"JmDSr_ysJj","type":"paragraph","data":{"text":"Леся: Отже, для вас література — це інструмент, який дає змогу переглянути те, що зараз вимагає вашого внутрішнього переосмислення. "},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"Wct1FHIoXI","type":"paragraph","data":{"text":"Катерина: Я намагаюся знаходити книжки різного типу. Одні — суголосні з тим, що мене хвилює зараз, наприклад, ті ж щоденники з часів Другої світової. Інші — написані в спокійні часи; повільні, довгі романи, створені перед Першою світовою. І те, і те важливо. Великі романи допомагають повернути перепалену сенситивність. А потім, коли ця книжка починає здаватись порожньою, і ти не можеш налаштуватися і вловити те, про що пише автор, звертаєшся до щоденників. "},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"NdFiMggOYK","type":"paragraph","data":{"text":"Вони дають відчуття безпосереднього, тихого голосу людини, що переживала свій час. І цей голос резонує з тим, що зараз мене так бентежить. Мені подобається читати тих, хто осмислює події своєю головою, не проганяючи їх через великі теорії. Звичайно, аналіз війни через марксистську чи інші теорії теж цікавий. Але зараз більше приваблює саме особистий погляд: що люди думали самі по собі, чому стається війна, чому люди роблять так чи інакше."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"0bmaWP0sCa","type":"image","data":{"caption":"Катерина Лисовенко. Фото: Євген Нікіфоров, Head of UFDA Studio","withBorder":false,"withBackground":false,"stretched":false,"file":{"width":11426,"height":8569,"size":"26956081","name":"DSF7538.jpg","title":"Ds F7538.jpg","extension":"jpg","fileId":"8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625","fileURL":"/files/8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625","url":"/assets/8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625","id":"8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625","filename_disk":"8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625.jpg","filesize":"26956081","asset_transformations":[{"preset_key":"default-500w-jpeg","transformation_name":"8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625__d0aa7bbea0674bd74b7f806ff67f8e54e7614f01.jpeg"},{"preset_key":"default-500w-webp","transformation_name":"8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625__15dd6b669b692a5dce6913d814270e15eea9547d.webp"},{"preset_key":"default-1500w-jpeg","transformation_name":"8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625__d2f9b7e16ffeb50c2d2af682b8cce4c2f41a2f70.jpeg"},{"preset_key":"default-1000w-webp","transformation_name":"8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625__f9d65b0544622d126777b4510cb9e8158a9355cc.webp"},{"preset_key":"default-1000w-jpeg","transformation_name":"8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625__c58162563a40f0636bb0cd6ac38fadf18ea139b4.jpeg"},{"preset_key":"default-1500w-webp","transformation_name":"8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625__4d5bfda4f157a3f5e48d044dd34e77fad528c78f.webp"},{"preset_key":"default-1900w-webp","transformation_name":"8287e7bf-d932-4aa9-b9a4-ee3ab9bcf625__10e57f0961b23283c39dff9e0224cd6b1b628772.webp"}]}}},{"id":"-MZTLX5Rrx","type":"paragraph","data":{"text":"Мені здається, що в нашому світі (і про це пишуть Маркс, Лакан, Фрейд та інші) можливо все, що можливо. Якщо можливо, що одна країна може напасти на іншу, вона нападе, якщо будуть фізичні обставини напасти; якщо ракета може влучити кудись, вона влучить. І в такі моменти реальність здається голою — вона наче виходить за межі ідеології, за межі всього. Реальність насправді значно масштабніша і страшніша, ніж слова, якими її можна описати. Саме до цієї оголеності реальності мені зараз хочеться доторкнутися і подумати, як про це думати."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"-YmtVQIUlT","type":"paragraph","data":{"text":"Леся: І на завершення: коли вам важко працювати, що зазвичай допомагає вам продовжувати попри все?"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"PTfHXB42CJ","type":"paragraph","data":{"text":"Катерина: Те, що коли я не працюю, мені ще важче. Коли мені важко працювати — наприклад, я втомилася від цієї роботи — треба взяти і зробити іншу. Або ж просто зрозуміти, що відбувається: можливо, я перегрілася і потрібно два дні вихідних. Іноді робота дуже важка, і тоді краще зробити щось менше і спонтанне, те, що хочеться прямо зараз. Часто це просто складність завдання або втома. Ще буває, що страшно: ти щось задумуєш, але боїшся, що не вийде. І від цього теж важко працювати."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"FfT-MNuXku","type":"delimiter","data":{}},{"id":"T5fYMHfXl2","type":"paragraph","data":{"text":" Бажаєте прочитати інтерв'ю з Катериною Лисовенко англійською? Натисніть тут. "},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}}],"version":"2.29.1"},"custom_publication_date":"2026-04-02T12:00:00.000Z","cover":{"id":"f318a202-8772-449c-94f7-c00a51811173","width":1500,"height":891,"title":"Lysovenko Frame 1321318095.jpg","filename_disk":"f318a202-8772-449c-94f7-c00a51811173.jpg","filesize":"859481","asset_transformations":[{"preset_key":"default-500w-jpeg","transformation_name":"f318a202-8772-449c-94f7-c00a51811173__d0aa7bbea0674bd74b7f806ff67f8e54e7614f01.jpeg"},{"preset_key":"default-500w-webp","transformation_name":"f318a202-8772-449c-94f7-c00a51811173__15dd6b669b692a5dce6913d814270e15eea9547d.webp"},{"preset_key":"default-1000w-jpeg","transformation_name":"f318a202-8772-449c-94f7-c00a51811173__c58162563a40f0636bb0cd6ac38fadf18ea139b4.jpeg"},{"preset_key":"default-1000w-webp","transformation_name":"f318a202-8772-449c-94f7-c00a51811173__f9d65b0544622d126777b4510cb9e8158a9355cc.webp"},{"preset_key":"default-1500w-jpeg","transformation_name":"f318a202-8772-449c-94f7-c00a51811173__d2f9b7e16ffeb50c2d2af682b8cce4c2f41a2f70.jpeg"},{"preset_key":"default-1500w-webp","transformation_name":"f318a202-8772-449c-94f7-c00a51811173__4d5bfda4f157a3f5e48d044dd34e77fad528c78f.webp"},{"preset_key":"default-1900w-webp","transformation_name":"f318a202-8772-449c-94f7-c00a51811173__10e57f0961b23283c39dff9e0224cd6b1b628772.webp"}]},"short_description":{"time":1775040689477,"blocks":[{"id":"DLr9o1pmVD","type":"paragraph","data":{"text":"У живописі Катерини Лисовенко тіло стає місцем зустрічі особистого досвіду і великої історії. Її роботи поєднують феміністичну оптику, релігійну образність і політичну рефлексію над насильством, війною та людською природою. У цій розмові художниця розповідає про різницю між мистецькою освітою в Україні та Австрії, про роботу в міжнародному контексті, про зміну власної художньої мови після 2022 року і про те, чому сьогодні для неї важливо \"малювати вразливість\"."}}],"version":"2.29.1"},"publication_target":"UFDA","date_created":"2026-03-30T10:32:24.087Z","date_updated":"2026-04-02T10:49:47.750Z","author":{"id":3,"first_name":"Lesia","last_name":"Liubchenko","avatar":{"id":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc","width":721,"height":842,"title":"Ktcz","filename_disk":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc.jpg","filesize":"128168","asset_transformations":[{"preset_key":"webp-120x120","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__0be35047199014291af34b4ba9745ed37f7e8beb.webp"},{"preset_key":"webp-180x180","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__c9e4a0d4c1cd319e9a6717592ff021554cb0681c.webp"},{"preset_key":"webp-60x60","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__ef775ae18351c034ae46d51e3ec5221033198497.webp"},{"preset_key":"default-500w-jpeg","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__b863a8edcf60bd681133854e185f1fcc14d367ca.jpeg"},{"preset_key":"default","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__b863a8edcf60bd681133854e185f1fcc14d367ca.jpeg"},{"preset_key":"jpeg-60x60","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__e8e41b644053958294101dfb2469abcb6252e632.jpeg"},{"preset_key":"jpeg-120x120","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__521c2c56e07b832eff0863efc7384268d0653583.jpeg"},{"preset_key":"jpeg-180x180","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__0d13f0469c926841a7914cb729222673449f1548.jpeg"},{"preset_key":"default-1500w-jpeg","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__7706aee7058cc1ab8f18de0dacfa8d10a75a3cc6.jpeg"},{"preset_key":"default-1000w-jpeg","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__de0924d004350eb415387621f334606c6e685a13.jpeg"},{"preset_key":"default-500w-webp","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__02750e80ab4ec309590acf92c80303648833b198.webp"},{"preset_key":"default-1000w-webp","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__8f5e1bcc170dd9bf2d06c14e73b3916a656ad84d.webp"},{"preset_key":"default-1500w-webp","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__1d37bb2356752167aa4e7fa55400bb2b1a0b2cfa.webp"},{"preset_key":"default-1900w-webp","transformation_name":"b5fa28b8-afc1-42df-9fe1-0c7524f072cc__10e57f0961b23283c39dff9e0224cd6b1b628772.webp"}]}}},{"id":80,"slug":"waone-on-90s-graffiti-spiritual-practices-and-more","status":"published","header":"WAONE: On 90s Graffiti, Spiritual Practices, and How Not to Lose Yourself Between Success and Time","content":{"time":1774531051414,"blocks":[{"id":"Kq2Im8mjFQ","type":"paragraph","data":{"text":"In the final episode of UFDA Podcast’s second season, host Anna Avetova talks with Kyiv‑based artist and muralist Volodymyr Manzhos, better known as Waone of the legendary duo Interesni Kazki. The conversation moves from 1990s graffiti and first murals to spiritual practices, Digital Originals, and why, after 25 years of painting walls around the world, he now turns down most mural offers in Kyiv."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"t3YSSjJL4D","type":"header","data":{"text":"“Genius”, ego, and the problem of the crown","level":2},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"SMcfW8zNw6","type":"paragraph","data":{"text":"Avetova opens by sharing how followers reacted to the announcement of the episode: “He’s a genius, he’s not human, he’s a superhuman.” Waone laughs this off and says he does not really feel that way himself. He sees mostly what still needs to be done and admits his inner bar is always set very high."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"1bk3Hz_hR0","type":"paragraph","data":{"text":"He remembers a period during the peak of Interesni Kazki’s mural boom when some people jokingly called him and his then‑partner AEC “princesses” – too demanding, asking for “too many conditions.” Over time, though, those who worked closely with them understood why: to create something truly high‑quality, you cannot approach it superficially. The risk of believing your own hype, he says, is real; he has seen street artists who rose very fast and disappeared just as quickly. For him, being an artist is above all a test of time: you can be successful today and forgotten tomorrow."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"4rSHUd6WLx","type":"header","data":{"text":"Murals, control, and the limits of perfection","level":2},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"ysrE1E94bN","type":"paragraph","data":{"text":"Talking about murals, he describes a crucial lesson: the idea of making the “masterpiece of a lifetime” on a wall is usually important only to the artist, not to the commissioners. No festival or project, he says, is really prepared to give an artist unlimited time and budget. At one point, he and AEC pushed their process to the extreme – a maximum of a month per mural. Those who paid for it were, as he puts it, “holy people.”"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"Kb07l53zZ4","type":"paragraph","data":{"text":"His longest mural was on Striletska Street in Kyiv, where he acted simultaneously as curator, investor and painter, working 45 days on a single wall. He did it because he needed to; no external project would have allowed that timeline. The result, however, went almost unnoticed by the local community. The lack of reaction hurt so much that he decided not to paint in Kyiv anymore for a while. Even now, he says, any mural he paints in Kyiv is the exception, not the rule."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"no5f-r-uix","type":"paragraph","data":{"text":"When asked what would convince him to take on a mural today, he mentions three things: a serious budget (both fee and production), an experienced organising team that has done this before, and enough time. If a festival or city wants a cheap, fast wall from organisers who are learning on the job, he refuses. After years of teaching people how to do murals properly, he feels that chapter is closed."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"EIHyvJLP3w","type":"paragraph","data":{"text":"He also stresses the responsibility that comes with putting work into public space. From the beginning, he and AEC were conscious that a mural is something people see every day. Over time they learned to study local culture, myths and context before starting a project – whether in Mexico, India or elsewhere – and to tune their colour palette to the surrounding architecture so the work would harmonise rather than scream like an advertisement."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"vI9RB2qvFp","type":"header","data":{"text":"From Ingenious Kids to Interesni Kazki","level":2},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"VkbgGlhlOn","type":"paragraph","data":{"text":"Waone’s entry into art began in the late 1990s through graffiti. Like many teenagers, he channelled adolescent maximalism into painting walls and trains with the Ingenious Kids (IK) crew in Kyiv. At that time there was no internet as we know it; knowledge circulated via imported magazines and VHS tapes brought back by friends from Europe or the US."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"UX8Na-7o4y","type":"paragraph","data":{"text":"Initially IK was all about letters and hip‑hop style. By 2003–2004, tired of spraying letters, he and AEC began experimenting with walls that had no text at all, only characters and narratives. In 2004 in Yalta, after winning a graffiti festival, they found a location and painted what would become their first “non‑graffiti” mural: a wall of figures without any lettering. Looking back, he calls it the first mural of its kind in Ukraine and, possibly, in the post‑Soviet region."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"XA8w8NK0A1","type":"paragraph","data":{"text":"The IK acronym was originally explained as Ingenious Kids, later re‑interpreted many times. Around 2005, as their style evolved into surreal, narrative scenes filled with symbols, myths and science, AEC suggested a new reading: “Interesni Kazki” – Interesting Tales. It fit what they were doing: visual fairy tales on city walls. The phrase, sometimes mistaken for a Russism, was in fact attested in Ukrainian dictionaries when they chose it."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"JD5ySOT9Vj","type":"header","data":{"text":"Spiritual practice and images that “come from somewhere else”","level":2},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"Bq7FwuVw4_","type":"paragraph","data":{"text":"Avetova asks about another, more private layer of his life: his long‑standing interest in spiritual practices, meditation and what might loosely be called inner work. For years he rarely spoke about this in interviews. Recently, in a filmed conversation with entrepreneur Andriy Fedoriv, he realised how deeply these practices have shaped his art – even if he once thought they were separate."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"x2ns9sOhqZ","type":"paragraph","data":{"text":"He emphasises that he never approached meditation as a tool to boost creativity or career. It was and remains part of his lifestyle, something he does “as much as is practical, without fanaticism.” At times, he admits, he tilted too far into it; now he tries to keep a balance. Looking back, he can see that his symbolic, surreal imagery is tied to this inner focus, even if he still resists over‑explaining the meanings."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"xNxbtfPap7","type":"paragraph","data":{"text":"Questions like “what does this guy smoke?” have followed him since the early years. He responds simply: he has never used drugs and barely drinks alcohol. For him, the source of images is not substances but decades of practice and a mind saturated with visual information."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"-kbVGSK7Bi","type":"paragraph","data":{"text":"When he sits down to work, there is never a truly “blank canvas.” Behind each new piece stand 25 years of drawing, painting and looking. Early on, like most artists, he began by imitating heroes and learning through copying. Over time, through constant practice, his own authorial style emerged. He realised it not when he personally “felt unique,” but when journalists and viewers began to talk about “Interesni Kazki style” as something instantly recognisable."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"FW8YitwrAO","type":"header","data":{"text":"Street art booms, busts, and saying no","level":2},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"QvOu8HaxMG","type":"paragraph","data":{"text":"The Kyiv mural boom of the mid‑2010s – with projects like ArtUnitedUs and Mural Social Club bringing around 120 murals to the city in a single year – appears in the conversation as a turning point. Many residents initially welcomed the colour and spectacle; later, criticism grew about visual noise and lack of integration with the city."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"V0pTT_BDLy","type":"paragraph","data":{"text":"Waone reveals that he was a co‑founder of one of these projects, invited explicitly as a curator and “filter” to control the quality of works and artists. When he saw that his advice was increasingly ignored and quality slipping, he left. From that point, he watched the explosion of walls with growing ambivalence. He notes that among the dozens, some murals are good, but they are exceptions. The overall result, he suggests, shows what happens when the drive for quantity overwhelms care for context and craft."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"KXZsgqC3wi","type":"paragraph","data":{"text":"Today, he feels that perhaps the city does not need more murals at all – “not good ones, and especially not bad ones.” The urban environment is already overloaded with unregulated advertising and clashing colours. Without strong curation and respect for architecture, another painted wall can easily become just more visual pollution."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"k3FKSpX738","type":"header","data":{"text":"From walls to canvases, and the long road to “overnight success”","level":2},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"Hr2j6s182t","type":"paragraph","data":{"text":"From the outside, it can look as if his transition from murals to gallery work was smooth and fast: paintings sold out, waiting lists formed, international shows appeared. He corrects that impression. Between the moment when no one was interested in buying a work for 300 dollars and the moment when collectors queued for canvases, he counts roughly fifteen years."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"9YXsP40ZSg","type":"paragraph","data":{"text":"What people now see as “easy progress” in painting started long before the end of the Interesni Kazki duo. Early on, what he made on panels was “mixed media, not really painting” in his own view. Oil painting as a serious practice came only after 2012. The apparent boom of recent years, he insists, is the cumulative result of two and a half decades of steady work, not a sudden effect of the full‑scale invasion or the global spotlight on Ukraine."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"F9F073LISO","type":"paragraph","data":{"text":"When asked whether recent global attention to Ukrainian art – like Pompidou curators saying every major institution should now have Ukrainian artists in their collections – has made things easier, he answers bluntly: no. He has not felt any special advantage because of his nationality. Sales have grown, but he attributes that to his own trajectory, not to geopolitical fashion."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"QZxtu19lmy","type":"paragraph","data":{"text":"Interestingly, since around 2019–2020, more of his collectors have been Ukrainian than foreign. For him, this is a sign that local audiences and buyers are finally recognising artists who were once known mainly abroad. At the same time, he is cautious about exhibitions: he rarely agrees to show more often than once every 1.5–2 years, and only if the next project can be a step up, not just “another show for the sake of a show.”"},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"FB8KNpn89A","type":"header","data":{"text":"Digital Originals, NFTs, and trusting professionals","level":2},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"pP0Ez-OoPh","type":"paragraph","data":{"text":"The podcast also touches on his experience with digital formats. He has been experimenting with digital work and NFTs since the early pandemic years, creating both natively digital animations and high‑resolution scans of analogue works."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"tUpyJf3p5a","type":"paragraph","data":{"text":"Recently, one of his digitised paintings – captured at ultra‑high resolution as a Digital Original via the UFDA x Digital Original standard – sold on the Digital Original storefront platform. Another Digital Original, created with UFDA, was auctioned to support Ukrainian cultural preservation and, remarkably, sold for more than a physical work of his that had appeared at Christie’s."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"GnDLpQwpHF","type":"paragraph","data":{"text":"Avetova asks whether he was sceptical at first when UFDA approached him with the idea of digitisation and blockchain. He says no: he already knew the team, trusted their professionalism in both art and technology, and was curious about the experiment. The Digital Original concept – where a single, museum‑quality scan is tokenised as a unique asset on the blockchain – still feels somewhat abstract to him, and he admits he does not always know who the collectors are. But he sees this as part of the evolving ecosystem rather than a replacement for physical work."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"NoaldSSmWs","type":"header","data":{"text":"New materials: ceramics, bronze, textiles","level":2},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"XRawusrdIr","type":"paragraph","data":{"text":"Beyond painting and digital work, Waone is actively expanding his material vocabulary. He has already worked with original graphics, sculpture, ceramics and bronze. A recent and particularly exciting direction is large‑scale ceramic work."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"6q8ryCeUld","type":"paragraph","data":{"text":"Inspired by traditions like Portuguese azulejos, he is currently developing a project in Kyiv that will consist of a mural assembled from hand‑painted ceramic tiles: each tile painted with ceramic pigment, fired, glazed and then installed on a wall like a puzzle. It is, in his words, a way to create public art that is not a conventional mural and not a moveable canvas either. Smaller test pieces – ceramic miniatures – are already finished; the full installation is planned for this February."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"sh1x5M_N56","type":"paragraph","data":{"text":"There are also upcoming collaborations in textiles. He has already worked with Ukrainian clothing brands such as Syndicate on garments featuring his imagery and hints at a new collection in progress. For him, these applied formats are less about fashion as an industry and more about finding new ways for his visual world to inhabit everyday life."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"5XEfR0zo3S","type":"header","data":{"text":"Saying no, planning forward, and going with the flow","level":2},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"eFDnmJWOBx","type":"paragraph","data":{"text":"Asked how he handles the flood of proposals that come with visibility, he admits he has developed a strict internal filter. Messages that begin with “we already have a mural design and just need you to paint it on a wall” go unanswered. Projects that “needed to be done yesterday” are also an automatic no."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"fAWvstJXFy","type":"paragraph","data":{"text":"Right now he prefers not to overplan. The war, he says, makes long‑term scheduling feel fragile. At most, he allows himself to dream and set a ten‑ or twenty‑year horizon, then build his daily practice in that direction. Concrete projects – like the yet‑to‑open art centre in Kyiv where he is slated to have the first solo show and install the new ceramic mural – remain tentative until the space is ready."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}},{"id":"fsQpAVo15p","type":"paragraph","data":{"text":"As the episode closes, Avetova thanks him for an unexpectedly open and reflective conversation. For listeners, the portrait that emerges is less of an unreachable “genius” and more of a working artist who has spent 25 years drawing, painting, thinking, saying no, starting over – and who now, in the midst of war, continues to build a practice that looks both backward and far ahead."},"tunes":{"alignment":{"alignment":"left"}}}],"version":"2.29.1"},"custom_publication_date":"2026-03-26T15:17:00.000Z","cover":{"id":"5932886f-43e0-44a4-a367-47809889c138","width":1500,"height":891,"title":"Вован","filename_disk":"5932886f-43e0-44a4-a367-47809889c138.jpg","filesize":"345905","asset_transformations":[{"preset_key":"default-500w-jpeg","transformation_name":"5932886f-43e0-44a4-a367-47809889c138__d0aa7bbea0674bd74b7f806ff67f8e54e7614f01.jpeg"},{"preset_key":"default-500w-webp","transformation_name":"5932886f-43e0-44a4-a367-47809889c138__15dd6b669b692a5dce6913d814270e15eea9547d.webp"},{"preset_key":"default-1000w-jpeg","transformation_name":"5932886f-43e0-44a4-a367-47809889c138__c58162563a40f0636bb0cd6ac38fadf18ea139b4.jpeg"},{"preset_key":"default-1000w-webp","transformation_name":"5932886f-43e0-44a4-a367-47809889c138__f9d65b0544622d126777b4510cb9e8158a9355cc.webp"},{"preset_key":"default-1500w-jpeg","transformation_name":"5932886f-43e0-44a4-a367-47809889c138__d2f9b7e16ffeb50c2d2af682b8cce4c2f41a2f70.jpeg"},{"preset_key":"default-1500w-webp","transformation_name":"5932886f-43e0-44a4-a367-47809889c138__4d5bfda4f157a3f5e48d044dd34e77fad528c78f.webp"},{"preset_key":"default-1900w-webp","transformation_name":"5932886f-43e0-44a4-a367-47809889c138__10e57f0961b23283c39dff9e0224cd6b1b628772.webp"}]},"short_description":{"time":1774531065277,"blocks":[{"id":"FUCxh5WaSp","type":"paragraph","data":{"text":"In the final episode of UFDA Podcast’s second season, host Anna Avetova talks with Kyiv‑based artist and muralist Volodymyr Manzhos, better known as Waone."}}],"version":"2.29.1"},"publication_target":"UFDA","date_created":"2026-03-26T13:17:56.651Z","date_updated":null,"author":{"id":1,"first_name":"Anna","last_name":"Avetova","avatar":{"id":"6926bcf8-1565-43d4-95b0-38473d85e15e","width":1408,"height":1416,"title":"Screenshot 2024 12 09 at 09.08.42","filename_disk":"6926bcf8-1565-43d4-95b0-38473d85e15e.png","filesize":"841604","asset_transformations":[{"preset_key":"default-1500w-jpeg","transformation_name":"6926bcf8-1565-43d4-95b0-38473d85e15e__7706aee7058cc1ab8f18de0dacfa8d10a75a3cc6.jpeg"},{"preset_key":"jpeg-120x120","transformation_name":"6926bcf8-1565-43d4-95b0-38473d85e15e__521c2c56e07b832eff0863efc7384268d0653583.jpeg"},{"preset_key":"default-1000w-jpeg","transformation_name":"6926bcf8-1565-43d4-95b0-38473d85e15e__de0924d004350eb415387621f334606c6e685a13.jpeg"},{"preset_key":"default-500w-webp","transformation_name":"6926bcf8-1565-43d4-95b0-38473d85e15e__02750e80ab4ec309590acf92c80303648833b198.webp"},{"preset_key":"default-1000w-webp","transformation_name":"6926bcf8-1565-43d4-95b0-38473d85e15e__8f5e1bcc170dd9bf2d06c14e73b3916a656ad84d.webp"},{"preset_key":"webp-60x60","transformation_name":"6926bcf8-1565-43d4-95b0-38473d85e15e__ef775ae18351c034ae46d51e3ec5221033198497.webp"},{"preset_key":"default-500w-jpeg","transformation_name":"6926bcf8-1565-43d4-95b0-38473d85e15e__b863a8edcf60bd681133854e185f1fcc14d367ca.jpeg"},{"preset_key":"default","transformation_name":"6926bcf8-1565-43d4-95b0-38473d85e15e__b863a8edcf60bd681133854e185f1fcc14d367ca.jpeg"},{"preset_key":"default-1500w-webp","transformation_name":"6926bcf8-1565-43d4-95b0-38473d85e15e__1d37bb2356752167aa4e7fa55400bb2b1a0b2cfa.webp"},{"preset_key":"jpeg-60x60","transformation_name":"6926bcf8-1565-43d4-95b0-38473d85e15e__e8e41b644053958294101dfb2469abcb6252e632.jpeg"},{"preset_key":"webp-180x180","transformation_name":"6926bcf8-1565-43d4-95b0-38473d85e15e__c9e4a0d4c1cd319e9a6717592ff021554cb0681c.webp"},{"preset_key":"webp-120x120","transformation_name":"6926bcf8-1565-43d4-95b0-38473d85e15e__0be35047199014291af34b4ba9745ed37f7e8beb.webp"},{"preset_key":"jpeg-180x180","transformation_name":"6926bcf8-1565-43d4-95b0-38473d85e15e__0d13f0469c926841a7914cb729222673449f1548.jpeg"},{"preset_key":"default-1900w-webp","transformation_name":"6926bcf8-1565-43d4-95b0-38473d85e15e__10e57f0961b23283c39dff9e0224cd6b1b628772.webp"}]}}}],"total_count":82}

Your Storefront tagline

Featured Artworks 5